Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Сучасна зовнішньополітична стратегія Індії

Кудряшов Артем Станіславович,

студент VI курсу,

науковий керівник: к. політ. н., доц. Вонсович О.С.

 

Сучасна зовнішньополітична стратегія Індії

Актуальність теми дослідження обумовлена змінами у зовнішньополітичній стратегії Індії, які відбулись наприкінці ХХ століття – на початку ХХІ століття. На підставі аналізу доктринально-стратегічних засад зовнішньої та безпекової політики Нью-Делі можна стверджувати про прагнення Індії зміцнити свій статус в регіоні за рахунок таких чинників як відносна політична стабільність, стале економічне зростання, співпраця в рамках різноманітних інтеграційних проектів, залучення країни до механізмів глобального управління регіональними/інтеррегіональними проектами. Такому зовнішньополітичному курсу відповідає геополітичне розташування Індії, оскільки вона займає вигідну позицію як в регіоні Південної Азії, так і в світі в цілому.

Мета дослідження – визначити особливості реалізації сучасної зовнішньополітичної стратегії Індії.

Об’єкт дослідження – постбіполярна система міжнародних відносин.

Предмет дослідження– зовнішньополітична стратегія Індії в сучасних міжнародних відносинах.

Виклад основного матеріалу. «Індія сьогодні перебуває в процесі свого становлення як регіональної держави та розглядає себе як потенційно велику діючу особу у світовому масштабі. Вона бачить у собі й суперника Китаю. Можливо, це переоцінка своїх стародавніх можливостей, проте Індія, безперечно, є найбільш могутньою державою Південної Азії», − зазначає у свої «Великій шахівниці» Зб. Бжезинський [1, c. 61]. Тієї ж думки дотримується С. Хантінгтон: «Індія може досягти значного економічного зростання і заявити про себе як про головного претендента на вплив на світовій арені [10, c. 182].

Зовнішньополітичний курс країни демонструє досить дивне поєднання гуманітарних

і прагматичних принципів: з одного боку, це гандизм з його традиційним для Індії пріоритетом вирішення питань безконфліктним шляхом, з іншого – посилення безпеки та обороноздатності країни. Архітектором зовнішньополітичного курсу Республіки Індія справедливо вважають першого прем’єр-міністра країни Дж. Неру, який проводив політику уникнення позиції сили та неприєднання до військових блоків. На його думку, незалежний зовнішньополітичний курс був не лише вибором, але й єдино можливим імперативом для Індії як великої цивілізації. За роки, що минули з того часу, цей курс фактично залишився незмінним, більш того він став продуктом національної згоди.

Говорячи про сучасний стан зовнішньополітичної діяльності Республіки Індія, необхідно зазначити, що він визначається двома основними факторами:

v вірність традиційному курсу, в основі якого погляди на світ як єдине ціле (принцип «васудгейвку-тумбакам»), теорія ненасилля, пріоритет мирних шляхів розв’язання проблем і принципи мирного співіснування («панча шила»);

v Індія намагається віднайти власне місце в сучасній системі міжнародних відносин, гідне її ресурсів та міжнародної діяльності, активно прагне посилення своїх позицій та отримання статусу великої держави. В цьому звязку згідно із Концепцією «Індія 2020» Нью-Делі докладає значних зусиль у справі реформування Ради безпеки ООН, а саме розширення кола постійних її членів за рахунок нових центрів регіонального тяжіння, зокрема Індії;

Пріоритети зовнішньої політики Індії на сучасному етапі:

v збільшення стратегічного простору Індії;

v збереження та зміцнення миру на субконтиненті;

v взаємовигідні стосунки з найближчими сусідами;

v посилення тенденцій до тісного співробітництва на основі довіри та взаємовигоди з іншими азійськими країнами (регіону Перської затоки, Південно-Східної Азії, району Індійського океану), зокрема – участь у вирішенні іракського та афганського питань, співробітництво з Іраном, подальший розвиток відносин з Ізраїлем;

v пошуки конструктивного діалогу з великими державами світу, Росією та США, а також стратегічне співробітництво з Японією та Євросоюзом;

v розбудова особливих відносин з Китаєм у форматі діалогу двох впливових цивілізацій Сходу;

v плідне співробітництво в міжнародних організаціях з метою осмислення і подальшого здійснення новітніх підходів до проблем сучасності;

v перегляд концепції неприєднання в нових умовах, перетворення Руху на своєрідний буфер у подоланні наслідків глобалізації;

v затвердження пріоритетів економічної дипломатії, активний розвиток зовнішньої торгівлі, посилення економічних зв’язків з усіма регіонами світу;

v боротьба з будь-якими проявами тероризму, що загрожує суспільству і демократії;

v сприяння цивілізаційній та релігійній терпимості, взаємодії у світовому масштабі, зокрема в культурній сфері, охорона культурних цінностей, накопичених людством [3, c. 69].

Висновки та рекомендації.Індію безумовно можна вважати країною, яка не просто претендує на закріплення за собою статусу регіональної держави, а вже має й певні звершення на шляху закріплення власного лідерства у просторі Південної Азії. Окрім цього, активізація участі в глобальних проектах свідчить про прагнення Індії реалізувати свої амбіції як впливової світової держави, проте їх фактична імплементація на сьогодні зазнає значних труднощів через зростаючий вплив Китаю та реалізацію ним власних глобальних амбіцій. До того ж загальна криза світового порядку та ерозія ключових норм міжнародного права не сприяє впровадженню основних принципів зовнішньополітичної стратегії Індії.




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.