Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Інші типи імпліцитної інформації

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ОСНОВ ТЕОРІЇ МОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Студентки групи АВ-33

Попик Юлії

ТЕМА:

«ПРЕСУПОЗИЦІЯ

ТА ІНШІ ТИПИ ІМПЛІЦИТНОЇ ІНФОРМАЦІЇ»

 

 

Львів 2015

Поняття імліцитності

У процесі комунікації інформація може передаватись не лише за допомогою явних способів. У комунікації розрізняємо два типи інформації: явну (відкриту)та приховану (замасковану).Відповідно смисл інформації може бутиекспліцитний або імпліцитний.

Якщо експліцитний тип інформації передбачає явне вираження та передачу повідомлення, яке слухач сприймає за допомогою мовних знаків, то імпліцитний тип– це явний, прихований смисл, який виводиться слухачем або читачем зі значень мовних одиниць під впливом певної ситуації та контексту спілкування. Зупинимось на понятті імпліцитної інформації у комунікації.

Розглянемо приклад:

А: Йдемо сьогодні в бібліотеку?

Б: Я маю запис у лікаря.

Як бачимо, безпосереднім змістом репліки Б є наявність запису у лікаря, проте вона містить і відмову від походу до бібліотеки, яка не є виявлена експліцитно, тобто за допомогою мовних одиниць.

Питання про прихований смисл у процесі комунікації почали активно досліджувати у другій половині ХХ століття, оскільки активно розвивалась нова галузь мовознавчої науки – лінгвістика тексту. Зокрема, це питання досліджували М.Булгакова, І.Гальперін, О.Єрмакова, В.Кухаренко, О.Падучева та інші.

У виведенні імпліцитного змісту важливу роль відіграють контекст і ситуація спілкування. Виходячи з цього, можна стверджувати, що імпліцитний зміст (смисл) — це така інформація, яка, не маючи безпосереднього вираження, виводиться з експліцитного змісту (смислу) мовних одиниць внаслідок їхньої взаємодії зі знаннями отримувача (адресата — читача, слухача) тексту, зокрема з інформацією, яка береться з контексту та ситуації спілкування. Так, різні типи імпліцитної інформації зустрічаємо часто, особливо у рекламі, агітації, девізах тощо.

 

Типи імпліцитної інформації: пресупозиція

Поняття пресупозиції визначається у двох значеннях – широкому та вузькому. У вузькому значенні пресупозицію визначаємо як імпліцитний компонент смислу повідомлення, який повинен бути істинним, аби повідомлення загалом на сприймалось як семантично аномальне або недоречне у певному контексті . У широкому значенні пресу позиція визначається як спільний фонд знань, досвіду, попередніх відомостей про явище, подію, стан речей тощо, якими володіють комуніканти. Ці визначення взаємопов'язані та перетинаються у певних площинах.

В. Звегінцев узагальнив різні визначення пресупозиції так: під пресупозиціями розуміємо сукупність умов, котрі необхідно задовольнити аби:
а) зробити доречним певне висловлювання у певній ситуації;
б) висловлювання було сприйняте у прямому значенні.

Типи пресупозицій в лінгвістиці виділяються залежно від різних аспектів: когнітивно-прагматичного, культурно-мовного, логічного тощо.

З огляду на структуру комунікативного акту виділяють такі типи пресупозицй:

- Макропресупозиція (фрагмент спільної когнітивної бази, спільні лінгвокультурні особливості);

- Соціумна персупозиція (фрагмент колективного когнітивного простору, який актуалізується у комунікації);

- Мікроперсупозиція (спільний фонд знань комунікантів про конкретну ситуацію, у межах якої відбувається комунікативний акт).

В. З. Демьянков на основі зарубіжних досліджень виділяє такі типи пресу позицій:

1. логічні

2. прагматичні

3. семантичні

У когнітивно-прагматичному аспекті пресупозиції можна розділити на ситуативні та лінгвістичні .

О. Падучева виділяє прагматичну та семантичну пресупозиції. Останню поділяє на такі підтипи:

· фактивні;

· категоріальні ;

· екзистенціальні.[6].

Н. Д. Арутюнова у своїх роботах дала цілий ряд різних пресупозицій:

· екзистенційні,

· прагматичні,

· синтагматичні

· конотативні

· комунікативні

· логічні

Інші типи імпліцитної інформації

У мовленнєвому акті існує складна взаємодія різних типів імпліцитної інформації. Серед найважливіших варто видіти такі як імплікація, імплікатура, початкові передбачення запитання.

Імплікація – це процес, етап його висновку. Імплікація як процес є мисленнєвою операцією по відношенню пресупозицій висловлювання, його буквального значення, умовкомунікації. Можна сказати, що імплікації підлягають закону контрапозиції: Р є наслідком С, якщо з Р витікає, що С: Він рано прийшов з вечірки. Наслідок: Він пішов з вечірки.

Під імплікатурою розуміємо певні умовиводи, які випливають з висловлювання (повідомлення) , які сприймаються слухачем (читачем) як такі, які має на увазі той, хто говорить. Імплікатури вкрай важливі для віх ситуацій спілкування і запускають цілий комплекс когнітивних механізмів.

Початкове передбачення питання є особливим типом імпліцитної інформації. На противагу пресупозиції, початкове питання може порушуватися без порушення комунікації.

Джерела імпліцитної інформації є різні. Так, це, зокрема, компоненти, які входять до складу конвенційної семантики слів та конструкцій. Звідси з'являються так імплікатури, тобто не буквальні аспекти значення та смислу. До яких відносять, зокрема, семантичні пресупозиції. Джерела таких імплікатур різні: асоціативна семантика слів, метафора, аналогія тощо.

 

 




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.