Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Розкрити зміст міфу «Про Каїнову печать». Мотив світового потопу у фольклористиці



Два сына Евы. Изгнанные из рая Адам и Ева поселились недалеко от Эдема. Рассерженный Бог, который в этой печальной истории проявил себя как требовательный, но любящий создатель, все же присматривал за ними. Шло время, у Евы родились два сына. Одного назвали Каином [“приобретение”; согласно другому объяснению, это имя означает “кузнец”], а другого Авелем [“сын”]. Когда сыновья выросли, Каин стал земледельцем, Авель — пастухом. Однажды они решили принести жертву Богу. Каин сжег на большом камне, называемом алтарем Бога, первые плоды, овощи и колосья нового урожая, Авель — самого красивого ягненка из своего стада. Богу понравилась жертва Авеля, а на жертву Каина он даже не взглянул. [Это показывает, что первоначально Бог был божеством скотоводов-кочевников. Только в позднем комментарии к Библии придумано, что Каин предложил Богу остатки своей еды]. Обиделся Каин и низко опустил голову.

«Каин, где брат твой Авель?» Бог заподозрил недоброе и сказал Каину: “Если ты замыслил хорошее дело, то почему опустил голову и не смотришь в глаза? Если же тебя что-то заставляет сделать зло, то борись с этим искушением, не поддавайся ему”.

Но не послушался Каин доброго совета,— слишком сильную зависть и злобу затаил он на своего брата. Предложил Каин Авелю погулять в поле и там убил его. Тяжко застонала земля, на которую пролилась кровь первого убитого человека, и услышал Бог ее стон. Он спросил: “Каин, где брат твой Авель?” Убийца дерзко ответил: “Не знаю. Разве я сторож брату моему?”

Всесвітній потоп — легендарна історія знищення першого світу та людства богом через сорокаденний дощ, розлив рік чи то велику хвилю і затоплення всієї землі водою. Історія потопу відображена в історіях і легендах більшості культур світу. Найдетальніше в західній культурі описана в Біблії (книга Буття), також в індуїських Пуранах і у вавилонському Епосі про Гільгамеша.

Біблія про потоп. Тварини збираються в Ноїв ковчег, Едвард Хікс, 1846.

Згідно з книгою Буття, після створення людини Бут.1:26—31; Бут. 2:7-25, через 1656 років, і вигнання з Едему (рай) через непослух БогуБут.3:1—24 вбивство Авеля Каїном;Бут. 4:1-16 Коли люди почали множитись на землі і родились у них дочки, тоді сини Божі побачили дочок людських, що вони гарні, і брали їх собі в жінки, яких хто вибрав. І сказав Господь: не вічно Духу моєму бути зневажаємим людьми, тому що вони плоть; нехай будуть дні їх сто двадцять літ. В той час були на землі велетні, особливо же з того часу, як сини Божі стали входити до дочок людських, і вони стали народжувати їм: це сильні, здавна славні люди.Бут. 6:1-4) і земля наповнилася насильством.Бут.6:13 Тому «пожалкував був Господь, що людину створив. І засмутився Він у серці Своїм».Бут.6:6 Вирішив Господь: «Зітру з лиця землі людей, яких Я створив, від людини до тварин, і гадів і птахів небесних знищу, бо Я розкаявся, що створив їх…».Бут.6.7 Тільки Ной знайшов благодать в Господніх очах.Бут.6:8

Бог звелів Ною побудувати ковчег, куди увійшли Ной, три його сини: Сим, Хам, Яфет та їхні дружини, а також тварини (чистих тварин по сім чоловічої та жіночої статі, нечистих — дві), птахів чистих (по сім), птахів нечистих (по два), умістивши їх у ковчег із достатніми запасами їжі. Все це Ной мав зробити за сім днів.

На 600-му році життя Ноя і 1656 років після створення Адама і Єви Бог послав потоп. 10-го дня 2-го місяця Ной увійшов у ковчег, 17-го числа — почав лити дощ «відкрилися джерела великої безодні і розчинилися небесні розтвори». Дощ тривав безперестанно протягом 40 днів. Земля була вкрита водою упродовж 150 днів. 17-го дня 7-го місяця ковчег зупинився на горі Арарат. 1-го дня 10-го місяця вода спала так, що стали видними верхівки гір. Вода зійшла 17-го дня 12-го місяця. Земля висохла цілковито, і Ной вийшов з ковчега 27-го дня 2-го місяця. Всього в ковчезі проведено 377 днів.Бут.7-8

Після потопу Ной приніс у жертву чистих тварин, і Бог пообіцяв не знищувати світ потопом, навіть якщо нахил серця людини недобрий спочатку. Тепер сівба, жнива, холод, спека, літо, зима, день і ніч не повинні припинитися.Бут. 8:20-22; 9:1-17 І знаком, що потопу більше не буде Бог назвав веселку.Бут. 9:11-17

Цегляна таблиця (11-та таблиця) Епоса Гільгамеша на аккадійській мові.

У вавилонському епосі про Гільгамеша, приблизно в кінці розділу «Він, хто бачив глибину» версії (11-та таблиця) є посилання на всесвітній потоп. Герой поеми Гільгамеш шукаючи безсмертя знаходить (його ім'я є прямим перекладом з шумерського Зіусудра) в Ділмуні. Ділмуном (англ. Dilmun) вважається сучасний Бахрейн, місце де давні люди вказували на місцезнаходження давнього Едему (раю). Унапіштім відповідає Ною в біблійній історію про потоп. Унапіштім розповідає Гільгамешу як Іє (шумерською Енкі) попередив його про Божий план знищити все живе через великий потоп (повінь) і навчив його побудувати судно в якому він міг спасти його сім'ю і друзів, його багатство і худобу. Після потопу боги шкодували про власний вчинок і зробили Унапіштіма безсмертним.

Шумерська історія про Зіусудру розповідає як бог Енкі попереджає Зіусудру (ім'я значить «він бачив життя» в поясненні дару безсмертя, дарованого йому богами), царя Шуруппака, про боже рішення знищити людство в потопі — частина історії, де пояснюється чому боги вирішили знищити людство — нині втрачена. Енкі навчає Зіусудру як побудувати великий човен — текст, що описує інструкції втрачений також. Після семиденного потопу, Зіусудра приносить необхідні жертвоприношення і звернення до Ану (бога неба) та Інліля (голові богів), і отримує вічне життя в Ділмуні (шумерський рай) від богів. Міф існує в єдиному варіанті, у фрагментарному Eridu Genesis, що датується XVII століттям до н. е. У списку «Шумерських царів», родоводі правлячої династії, також є згадки про потоп. Список пояснює, що «царювання вперше встановилося в Іріду», і потім перейшло на Ларак, Бад-Тібір, Сіппар і Шаррупак. При розкопках в Іраку були знайдені ознаки потопу в Шаррупаку близько 2750 року до н. е., що сягнув майже міста Кіш, цар якого, Етана, як вважається, заснував першу шумерську династію після потопу.

 




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.