Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Хто створює генетично- модифіковані організми (ГМО) ?



Лекція

Генетично модифіковані організми

 

План.

 

Поняття про генетично модифіковані (трансгенні) організми.

2.Нові характеристики, які найчастіше “прищеплюють” ГМО.

3.Генна інженерія створює генетично- модифіковані організми .

Перспективи та технології генної інженерії

Природа ГМО.

6. До питання“біобезпеки” відносно ГМО.

7.Причини створення генетично модифікованих рослин.
8 .Генетично модифіковані організми : маркування відкладається.

9. Про особливості використання ГМО у світі та в Україні.


Генетично модифікований організм( ГМО) – це організм, що утворюється в результаті застосування технологій генної інженерії, які дозволяють вбудовувати гени одного організму в інший. Завдяки внесенню нових генів організм (рослина, мікроорганізм, тварина або навіть людина) отримує нові бажані ознаки, які раніше в нього були відсутні.

 

Генетично модифіковані організми, у науковій літературі їх ще називають трансгенні організми– це організми, які отримують у результаті специфічних молекулярно-біологічних і біотехнологічних маніпуляцій, хоча й з використанням генетичного матеріалу існуючих організмів і генів, узятих з інших, неспоріднених йому організмів, тобто створюється, фактично, новий організм, що не може бути створений у природі природним шляхом. У природі дуже важливо, щоб генетичний матеріал використовувався із споріднених форм, тобто всередині певного виду або, принаймні, з використанням форм різних видів організмів, але всередині одного роду. Використовувати генетичний матеріал із зовсім іншого роду при створенні організмів у природі, практично, неможливо. І це є природне обмеження будь-яких непередбачених наслідків. А ГМО створюються шляхом залучення генетичного матеріалу не тільки різних родів і сімейств, але й різних царств організмів(бактерії,гриби,тварини,рослини).
Саме тому ГМО – це новий тип організмів, які не існують у природі.

Не слід плутати ГМО з мутантними організмами, тому що мутантні організми – це знову ж таки природні організми, які завжди існували й існують наразі у природі. Немає нічого дивного і тим більше страшного в тім, що у нас, людей, і у всіх інших організмів відбуваються мутації, оскільки це природний процес.

У природі існує два природних способи розширення видової розмаїтості: шляхом перекомбінації хромосом при гібридизації (схрещуванні) форм і шляхом мутацій.
Тому мутант– це природний продукт, а ГМ– неприродний продукт. Це означає, що до таких продуктів, отриманим з використанням генетично модифікованих джерел (ГМД), варто застосовувати термін «нові продукти».
А це значить, що до продуктів із ГМД, як до «нових продуктів», варто застосовувати «принцип обережності» (precautionary principle). Якщо ми маємо «нові продукти», то ми повинні виробити до них і специфічне ставлення і, звичайно ж, вивчити їх, перш ніж використовувати.

Продукти, що містять ГМ-компоненти, розділяють на:

ГММ – генетично модифіковані мікроорганізми,

ГМР – генетично модифіковані рослини і

ГМТ – генетично модифіковані тварини.
ГММ в основному використовуються в закритих системах – у ферментерах для одержання корисних речовин. Цих бактерій тримають в ємностях, де вони культивуються, але в навколишнє середовище вони ніколи не потрапляють. Після того, як бактерії досягли певної маси, отриману біомасу використовують для екстракції корисних речовин з наступним їхнім використанням у харчовій і фармацевтичній промисловості.
ПРО ГМТ також немає сенсу говорити, тому що із ГМ-тварин випущений у відкриту систему в США тільки лосось, що має здатність до дуже швидкого росту. А інші тварини використовуються тільки для експериментів у закритих системах або лабораторіях.
В основному зараз мова йде про ГМР, тому що вони використовуються у відкритих системах, тобто їх вирощують на полях і на городах. Тому ми й будемо говорити про ГМ-рослини.
ГМ-рослини самі по собі не є окремою незалежною системою, а є частиною спеціальних аграрних технологій, і це дуже важливий момент. Важливість моменту полягає також й у тім, що ці технології є чиєюсь приватною власністю.

Трансгенні технології – це виробничі агробіотехнології. Існують традиційні, органічні і трансгенні аграрні технології.

Традиційні технології – це вирощування продукції за допомогою пестицидів й агрохімікатів, а є альтернативні їм технології – органічні, коли не використовують взагалі жодних синтетичних хімічних продуктів.

І є третій тип – трансгенні технології.

Трансгенні технології також використовують хімію, і в багатьох випадках – у значно більших обсягах, ніж традиційні технології.

Нові характеристики, які найчастіше “прищеплюють” ГМО
Найчастіше культурним рослинам надають стійкість до гербіцидів, комах або вірусів

. Стійкість до гербіцидів забезпечує несприйнятливість рослини до смертельної дози хімікатів. Завдяки цьому поле звільняється від бур’янів, а культурні рослини, стійкі до гербіциду, виживають. Компанії, які продають подібні рослини, пропонують і відповідні гербіциди. Стійка до комах флора дійсно стає безсмертною: наприклад, непереможний колорадський жук, з’їдаючи листки картоплі, гине. Майже всі такі рослини містять вбудований ген природного токсину – земляної бактерії Вacillus thuringiensis. Такою є генетично модифікована картопля “Новий лист” (стійка до колорадського жука). Цей сорт розроблений біотехнологічною компанією “Монсанто” і повинен стати першим офіційно визнаним ГМО в Україні.

Стійкість до вірусу рослини набувають завдяки вбудованому гену, який взятий із цього самого вірусу.

Хто створює генетично- модифіковані організми (ГМО) ?


Генна інженерія – не лише крок науково-технічної еволюції, але й основа бізнесу цілої промислової групи, яка об’єднує декілька транснаціональних корпорацій. Вони називають себе "Life Sciences" (“Індустрія науки про життя”). Журналісти нарекли їх біотехнологічними гігантами. Вони є головними дійовими особами у розвитку генної інженерії, а також контролюють значну частину світового виробництва і продажі агрохімікатів, насіння, продуктів харчування, харчових добавок і ліків. Це - Du Pont (Pioneer), США, Pharmacia (Monsanto), США, Syngenta (Novartis), Швейцарія, і Advanta (AstraZeneca + Cosun), Великобританія і Нідерланди, які утворились в результаті серії злиття і об’єднання. Під контролем цих компаній знаходиться майже дві третини всього ринку пестицидів, четвертина комерційного ринку зернових і фактично 100% ринку генетично модифікованого зерна.

Генна інженерія вперше дала можливість подолати бар’єри між різними видами, наприклад помідор можна “схрестити” з рибою, бактерію із картоплею, свиню з медузою і т. д. Цікаво, що, наприклад, генетично модифікована соя не відрізняється від звичайної ні за смаком, ні за зовнішніми ознаками. Якщо у вас не має спеціального обладнання для перевірки ДНК, то про наявність зміненої генетичної інформації у сировині можна лише здогадуватися. Ще складніше визначити наявність генетично модифікованого інгредієнта у продукті, що складається із декількох компонентів, зокрема у суміші дитячого харчування, ковбасі із додаванням соєвого фаршу, кукурудзяних чіпсах та ін. Відповідне маркування передбачене тільки в декількох країнах світу, серед яких члени Євросоюзу, Росія, Японія. Більшість країн СНД тільки починають впроваджувати законодавство стосовно біобезпеки ГМО.

 

Ще сім років тому жодна із перерахованих компаній не була у списку провідних зернових фірм. Маючи в основному “хімічне” минуле, компанії почали посилено фінансувати біотехнології і виробництво насіння. Діяльність біотехнологічних компаній – приклад злиття науки і бізнесу. Компанії мають не лише власні лабораторії, а й фінансують проекти, пов’язані із розвитком генної інженерії у багатьох академічних вузах світу. Важливою частиною діяльності компаній є оформлення прав інтелектуальної власності на створені генетично модифіковані організми. Це фактично означає набуття особою права власності на живий модифікований організм. Це означає, що фермер, який хоче висадити на своєму полі генетично модифіковану сою повинен виплатити компанії гонорар за “винахід”без права використовувати частину урожаю для повторного висаджування, оскільки такими діями він порушує право власності. Діяльність транснаціональних компаній дозволяє прискорити багато процесів, наприклад обмін товарів і грошей. Одночасно ці бізнес-гіганти створюють у світі ауру однорідності. Варто згадати "МакДональдс" чи кока-колу.




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.