Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Технологічна та організаційна підготовка виробництва

ТЕМА 8: Планування технологічного процесу виробництва на хлібопекарних, кондитерських, макаронних та харчоконцентратних підприємствах

 

Мета: Формування теоретичних знань студентів стосовно характеристики планування технологічного процесу на підприємствах харчової промисловості.

 

План:

Структура і показники виробничої програми

2. Розробка плану продажу (плану реалізації) продукції і виробничої програми

Проблеми оптимізації виробничої програми

Технологічна та організаційна підготовка виробництва

Література:

1. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник-К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 400с. [с.26-50]

2. Бойчік І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. економіка підприємства: Навч.посібник для студентів економічних спеціальностей вищіх навчальних закладів – К.: «Каравела»; Львів: «Новий Світ-2000», 2001. – 298 с.

Основні теоретичні положення теми:

1. Структура і показники виробничої програми Виробнича програмавизначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді у відповідній номенклатурі, асортименті та якості. Вона обумовлює завдання з введення в дію нових виробничих потужностей, потреби в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті. Цей розділ плану тісно пов’язаний з планом з праці та заробітній платі, планом з витрат виробництва, прибутку, фінансовим планом.
 
Відповідно до плану продажу визначається номенклатура й асортимент продукції, яка випускається підприємством. Номенклатура виробництва – це перелік видів виробів, які треба виготовити на підприємстві в плановому періоді. Асортимент продукції характеризує співвідношення питомої ваги окремих видів виробів у загальному випуску продукції даної номенклатури..
 
Вартісне вираження плану виробництва може визначитися показниками товарної, реалізованої і валової продукції.
 
Товарна продукція – це продукція, прийнята відділом технічного контролю і здана на склад готової продукції.
 
Реалізована продукція – це продукція, постачена споживачам, гроші за яку надійшли на розрахунковий рахунок постачальника[1].
 
Товари і реалізована продукція за своїм складом однорідні. Кількісно вони відрізняються на величину зміни залишків нереалізованої готової продукції і кінець планового періоду.
 
Валова продукція - це вартість усієї промислової продукції підприємства незалежно від ступеня її готовності. Валова продукція включає товарну продукцію і зміну залишків незавершеного виробництва. Незавершене виробництво – це незакінчена у виготовленні продукція, що знаходиться в обробці, зборці на різних стадіях технологічного процесу.
 
 
 
2. Розробка плану продажу (плану реалізації) продукції і виробничої програми.
 
На основі прогнозу збуту складається план продажу, який повинен бути взаємозалежний із планом виробництва (виробничою програмою) продукції. План продажу чи план реалізації продукції складається в натуральному і вартісному виразі (див.табл.1.)
 
Дохід (виручку) від реалізації продукції без ПДВ розраховують за формулою:
 
РП = ∑ Ці×ОПі
 
де: Ці – ціна (без ПДВ) за одиницю і-ого виду продукції, грн.;
 
ОПі – плановий обсяг продажу і-ого виду продукції, од..
 
При розробці виробничої програми виходять із планового обсягу продажу, необхідного запасу готової продукції на кінець планового періоду і величини цього запасу на початок планового періоду.
 
Запаси готової продукції на початок періоду визначаються з їх фактичної (очікуваної) величини на початок цього періоду. Величина запасу готової продукції на кінець планового періоду визначається, виходячи із строку зберігання продукції на складі і тривалості планового періоду, у днях.
 
3. Проблеми оптимізації виробничої програми
 
В умовах централізованої системи планування проблема вибору оптимального асортименту для підприємств начебто й не існувала. Щорічно в централізованому порядку їм установлювалися завдання по номенклатурі й асортименту, а „від досягнутого рівня” звітного року планувалося збільшення обсягу виробництва, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, з 1966 р. – і зростання прибутку.
 
У цих умовах заради досягнення запланованого рівня директивних і фондоутворюючих показників підприємства явно прагнули зменшити обсяги низькорентабельних і збиткових виробів і відповідно збільшити високорентабельних. Внаслідок плани щодо обсягу реалізації виконувалися, а щодо асортименту – не виконувалися. Щоб усунути це негативне явище, з 1979 р. був введений показник „виконання плану договірних постачань”, роль якого з 1984 р. у ході так званого „широко масштабного економічного експерименту” була підвищена. По суті він став головним фондоутворюючих показником.
 
Однак, незважаючи на всі зусилля, ситуація істотно не змінювалася. З одного боку – в країні відчувався гострий дефіцит багатьох товарів споживчого і виробничо-технічного призначення, а з іншого боку – випускалося багато нікому не потрібної продукції, яка механізмом державного регулювання все-таки постачалася споживачам, навіть якщо вона їм була не потрібна.
 
В умова переходу до ринкової економіки ніхто самостійним підприємствам завдань по номенклатурі й асортименту не встановлює. Але для самих підприємств ця проблема стає актуальною, тому що, по суті, вона тісно пов’язана з їх виживанням у гострій конкурентній боротьбі. Головна мета діяльності підприємства в такій ситуації – одержання прибутку, тому що підприємство не орієнтоване на одержання зростаючого прибутку, в умовах конкуренції приречено на загибель. Очевидно, варто очікувати, що в міру налагодження нормальних товарно - грошових відносин, властивих ринковому господарству, інтерес до проблеми вибору оптимального асортименту з метою одержання максимально можливого прибутку буде зростати.   4.Технологічна та організаційна підготовка виробництва Технологічна підготовка виробництва – це сукупність взаємопов’язаних процесів, які забезпечують технологічну готовність підприємства до випуску необхідної споживачу продукції. У свою чергу технологічна готовність підприємства , полягає в тому, що на підприємстві є повні комплекти технологічної документації та засоби технологічного оснащення виробничих процесів, необхідних для виготовлення заданих обсягів продукції. Це і є головним завданням технологічної підготовки виробництва. Розробка технічного завдання полягає у проведенні організаційно-технологічного аналізу наявних методів і засобів технологічної підготовки виробництва. На основі цього аналізу розробляються технічні пропозиції з організації та поліпшення наявної на підприємстві системи технологічної підготовки виробництва. У робочому проекті розробляється інформаційна модель технологічної підготовки виробництва, організаційні положення з організації та управління процесом технологічної підготовки виробництва. Основним документом, який завершує розробку технологічного процесу, є технологічна карта – маршрутного типу в одиничному та дрібносерійному виробництві, і операційна – у великосерійному та масовому виробництвах. Для визначення більш ефективного варіанта достатньо розрахувати технологічну собівартість виробу, тобто суму витрат, які змінюються при переході від одного технологічного процесу до іншого. Організаційна підготовка виробництва – це комплекс робіт, спрямованих на розробку та реалізацію проекту організації виробничого процесу виготовлення нового виробу в просторі й часі, система організації та оплати праці виробничого персоналу, розробка відповідної нормативної бази, створення системи матеріально-технічного забезпечення виробництва нових виробів. Реалізація проектів організаційної підготовки виробництва забезпечується зусиллями усіх підрозділів підприємства, а в ряді випадків – із залученням сторонніх організацій будівельних, монтажно-налагоджувальних та ін.). Організаційн а підготовка виробництва поєднує проведення інженерних та організаційно-економічних робіт і належить до сфери інженерних розробок.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
 
1. Що розуміють під виробничою програмою, номенклатурою та асортиментом продукції?
2. Розкрийте положення товарної, валової, реалізованої продукції.
3. Як розрахувати план продажу (реалізації) продукції?
4. Які розрахунки потрібно зробити , щоб розрахувати виробничу програму?
5. У чому відмінність при розрахунку плану реалізації і виробничої програми в умовах централізованого і децентралізованого планування?
6. Що таке незавершене виробництво?
7. Як визначити валову продукцію?
8. Чому для розрахунку оптимального плану з метою максимізації прибутку некоректне використання в моделі показника прибутку від реалізації і-тої продукції?
9. Чому використання маржинального прибутку в моделі оптимізації асортименту дає змогу вирішити це завдання?
 

 




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.