Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Метод питомої потужності



Виконується при орієнтовних розрахунках електричних навантажень на освітлення приміщень і відкритого простору.

Питома потужність на освітлення знаходиться із залежності, Вт/м2:

, (5.1)

де: Р0 - сумарна потужність ламп, Вт; S - площа освітлювальної поверхні, м2;

 

Питома потужність знаходиться в межах при освітленні

 

лампами розжарювання та при освітленні люмінесцентними лампами,

 

де: Ем - нормативна освітленість, лк.

Необхідна для освітлення вибою потужність

, (5.2)

де: - освітлювана площа, м2; L - довжина приміщення, м; b - ширина приміщення, м.

Необхідна кількість світильників

(5.3)

де: Рл - потужність лампи, Вт.

Метод коефіцієнта використання світлового потоку

Метод враховує не тільки потік, який падає на робочу поверхню безпосередньо від світильника, але й потік, відбитий від стін та стелі, за рахунок введення коефіцієнта використання освітлювальної установки. Останній залежить від кольору стін і стелі, розмірів приміщення.

Метод використовують для розрахунку освітлення приміщень, насосних, машинних камер та ін.

Розрахунок ведуть у такій послідовності.

1) приймають тип світильника і знаходять світловий потік лампи (дод.2);

2) розраховують показник приміщення:

 

, (5.4)

де: А і В - довжина та ширина освітлюваного приміщення, м;

h - висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м, (для електрокамер 0,8 м від підлоги);

3) розраховують загальний світловий потік, потрібний для забезпечення необхідної освітленості:

, (5.5)

де: Кз - коефіцієнт запасу, який враховує старіння ламп та запорошеність їх ковпаків (Кз=1,3...1,5 для ламп розжарювання, Кз=1,5...2,0 для люмінісцентних ламп);

Еmin - мінімальна освітленість за нормами (дод.1),лк;

S - площа освітлюваного приміщення, м2;

Z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z=1,3...1,4);

Кв - коефіцієнт використання освітлювальних установок (дод. 8).

4) обчислюють потрібну кількість ламп

(5.6)

 

Точковий метод

 

Метод застосовують при розрахунку освітлення відповідальних дільниць, цехів, конвеєрних галерей, тунелів, відкаточних штреків, зовнішнього освітлення. Розрахунок зводиться до знаходження освітленості в точці на рівні робочої поверхні. Освітленість в точці К1 на горизонтальній поверхні

(5.7)

де: n - кількість світильників, рівновіддалених від освітлюваної точки;

С=Fл/1000 - поправочний коефіцієнт, що дорівнює відношенню світлового потоку прийнятої лампи Fл до світлового потоку умовної лампи в 1000 лм; Ia - сила світла лампи під кутом a , лм (дод. 6,7); a - кут нахилу променя, який падає в розрахункову точку; h - висота підвісу світильника над робочою поверхнею; Кз - коефіцієнт запасу.

Освітлення на вертикальній поверхні

(5.8)

Точковий метод розрахунку освітлення ведуть в такій послідовності:

1) вибирають тип світильника (дод. 3,4,5);

2) приймають попередню відстань між світильниками;

3) за (5.7) перевіряють горизонтальну освітленість в розрахунковій точці. Якщо одержана розрахункова освітленість менше ніж потрібна за нормами, то необхідно зменшити відстань між світильниками або взяти світильники більшої потужності;

4) знаходять необхідну кількість світильників:

(5.9)

де L - довжина освітлюваної вирубки,м; l - відстань між світильниками, м;




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.