Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Особливості розвитку дітей з патологією зору



Розвиток фізичних якостей дітей молодшого віку протікає нерівномірно, стрибкоподібно. Знання цих особливостей дозволяє цілеспрямовано впливати на їх розвиток засобами фізичного виховання. За даними дослідження А.В. Склярова, у віці 7-10 років спостерігається посилений ріст дитини. У 11-13 років - уповільнення зростання і його стабілізація, в 14-17 років - зниження досягнутого рівня. Завдання виховання: у період посиленого росту дітей розвивати рухові навички, а коли навики стабілізуються або показники їх знижуються, підтримати досягнутий рівень розвитку. Молодший шкільний вік (7-10 років) характеризується деяким уповільненням росту тіла в довжину (2 - 4 см на рік) і посиленням загального розвитку організму; вага тіла збільшується на 2 - 4 кгна рік, окружність грудної клітки - на 2 - 4 см . Фізіологи називають цей віковий відрізок "періодом округлення". У цей період значно збільшуються м'язи, завдяки чому зростає їхня сила, підвищується робоча потужність серця та легень, однак до остаточного розвитку цих органів ще далеко. М'яз серця не володіє достатньою силою, регуляторні механізми серцево-судинної системи перебувають у стадії становлення. Фізичне навантаження викликає значне підвищення пульсу: 90-100 ударів у хвилину у спокої, 140-170 ударів при виконанні вправ. Частота дихання у молодших школярів підвищена до 20-22 разів за хвилину.Поверхневе дихання - одна з відмінних рис роботи дихальної системи молодших школярів. У дітей цього віку кров насичується киснем гірше, ніж у дорослого. Можна уявити собі, яким важким випробуванням для організму дитини є робота на витривалість - тривала інтенсивна м'язове навантаження. У дітей більше, ніж у дорослих, витрата енергії при виконанні однієї і тієї ж м'язової роботи. Тому діти відносно швидко втомлюються і довше відновлюються. За даними С.Ф. Годунова (1968), основне збільшення склепінь стопи відбувається в 6-8 років і до 10-12 років вона стає порівняно стабільною. У дітей молодшого шкільного віку відмінно розвивається гнучкість, що пояснюється великою кількістю хрящової тканини в міжкісткових з'єднаннях. Цим слід скористатися. З іншого боку, пластичність дитячого скелета вимагає обережності у використанні силових вправ; доцільно приділяти більше уваги формуванню правильної постави. Вигини хребта у дітей в цьому віці ще в стадії формування. Неправильне положення тіла, голови змінює кривизну хребта і може призвести до порушень постави. Бажано уникати в заняттях великих навантажень на хребет, при яких на нього чиниться тиск вертикальне (підйом штанги, тяжкості і т.д.). У молодшому шкільному віці закінчується формування відділів головного мозку, які керують рухами. Дитина стає здатним виконувати досить складні по координації руху. Для цього віку характерна велика потреба в активній рухової діяльності. Рух є основним стимуляторомпроцесу росту, розвитку і формування організму. Функція руху стимулює активну діяльність усіх систем організму, підтримує і розвиває їх, коригує і компенсує, сприяє підвищенню загальної працездатності організму. Рухи доставляють дітям задоволення, вони прагнуть використовувати будь-яку можливість, щоб побігати, покричати. У молодшому шкільному віці розвиваються м'язово-рухові відчуття, поліпшується зоровий і дотиковий контроль за виконанням рухів. Удосконалюється координація між зоровими відчуттями і виконанням рухів. Дитину треба навчити простежувати рух у просторі. Особливість сприйняття молодших школярів - залежно від ступеня ураження зорових функцій - порушена цілісність сприйняття, відзначається вибірковість сприйняття, яка обмежується вузьким колом інтересів. А.Г. Литвак відзначає, що при патології зору може освіту тимчасових нервових зв'язків між мозковими центрами зорового і інших аналізаторів. При тотальній сліпоти велика частина предметів, об'єктів, явищ не може бути адекватно сприйнята візуально. У зв'язку з цим домінуюче становище займають слухове і дотикальне сприйняття. Однак слід зазначити, що пріоритет тому чи іншому виду сприйняття відводиться в залежності від характеру діяльності, у якій бере участь індивід. У молодшому шкільному віці посилюється роль слова в сприйнятті елементів і рухів; слова для незрячих дітей служать орієнтиром, вони можуть привертати увагу учнів. Враховуючи ці особливості, при показі рухів вчителю слід спиратися на пояснення, пропонувати виконувати вправи по словесному опису, вводити спеціальні терміни. Слово, за визначенням І.П. Павлова, для людини - такий же умовний подразник, як і всі інші, але разом з тим такий всеосяжний, як ніякі інші. Обсяг уваги у молодших школярів малий. Вони здатні одночасно сприймати одне-два руху або не пов'язані між собою елементи рухів. Увага часто перемикається на другорядні об'єкти. Неуважність дітей нерідко пояснюється перевтомою. Багато труднощів виникає у них в орієнтуванні в просторі спортзалу, школи і т.д. Молодші школярі зі зниженим зором часто плутають праву і ліву сторони. Тому викладачеві потрібно терпляче й систематично тренувати дітей, розвиваючи у них просторову пам'ять і уяву. Особливу увагу слід приділяти школярам 1-4-х класів, у яких в цей період очі пристосовуються до зростаючої зоровому навантаженні і разом з тим різко знижується рухова активність. Цей період - один з найефективніших для формування у школярів звички до систематичних занять фізичними вправами. Цей час прищеплення навички правильної постави для розвитку багатьох фізичних якостей: координації рухів, сили, витривалості, гнучкості, просторових уявлень. Як відомо з публікацій М.І. Земцова, Л.І. Солнцевої, Л.А. Семенова та ін, важкий зоровий дефект ще в ранній період жізйі дитини знижує у нього не тільки пізнавальну, а й рухову активність; призводить до того, що дитина значно пізніше, ніж нормально бачить одноліток, приймає вертикальне положення при ходьбі, при природній стійці часто наголошується неправильне положення стоп. Аналіз спеціальної методичної літератури дає підставу відзначити, що рівень фізичного розвитку і фізичної підготовленості дітей з депривації зору значно відстає від нормальновідящіх однолітків. Відставання у вазі (від 3 до 5%), зростання (від 5 до 13 см ), В показниках кола грудної клітки у дітей молодшого та середнього шкільного віку становить у слабозорих до 4,7 см . Помітне відставання від норми відзначається і в розвитку життєвої ємності легень (ЖЕЛ). Дослідження І.І. Шмелькова (1981), Р.Н. Азарян (1989), наші дослідження 1997 показують, що у дітей 10-12 років з порушенням зору ЖЄЛ = 1.600 куб. см., а в нормально бачать-1.800 куб. див. М'язова сила (кистьова) у дітей з порушенням зору в порівнянні з нормою слабо розвинена.
За даними ряду авторів (цит. за Р. М. Азаряну) у слабозорих школярів показники кистьовий динамометр нижче на 28,1%, ніж у нормально бачать однолітків; в показниках гнучкості вони поступаються нормально бачить в середньому на 12-15%. Б.В. Сермеев (1984) і Л.Ф. Касаткін (1967, 1970) вказують на дуже низький розвиток м'язової сили у дівчат. Показники кистьовий сили на 28,1% нижче, ніж у зрячих школярів.
За даними Є.І. Лівадія, А.К. Акімової і А.А. Габрієляна, Р.Н. Азарян (1989) у сліпих і слабозорих школярів плоскостопість зустрічається від 30 до 53,8%. У зв'язку з труднощами наслідування і оволодіння просторовими уявленнями порушується правильна поза при ходьбі, бігу, у вільному русі, у рухливих іграх. Поза дітей із залишковим зором при читанні і листі з низько опущеною головою, монозреніе, порушення бінокулярного зору негативно впливають на розвиток дихальної системи, опорно-рухового апарату, ведуть до кривошиї, до сколіозу, остеохондрозу у шийному відділі та інших порушень. За нашими даними (дослідження 1998р.) У 79% сліпих і слабозорих дітей Санкт-Петербурзької школи відзначаються різні порушення постави та сколіози. Наявність первинного дефекту не говорить про те, що в аномального дитини має розвинутися вторинний дефект. Це залежить від соціальних умов розвитку дитини і від багатьох інших факторів, описаних вище. Наше завдання - попередити розвиток вторинних відхилень опорно-руховому апараті, серцево-судинної і дихальної системах, раціонально використовуючи засоби ЛФК.
Все вищесказане і наш досвід привели нас до розуміння причин виникнення вторинних відхилень у фізичному розвитку дітей з глибокою патологією зору, які можна розділити на дві групи. Перша група: - Наявність супутніх захворювань (ЗПР, ДЦП, порушення емоційно-вольової сфери, соматичні захворювання і інші); - порушення у незрячого дитини просторових уявлень, а звідси - просторового орієнтування; - відсутність зворотного візуального зв'язку із зовнішнім світом, а, отже, відсутність наслідування; - незакінченість хворобливого процесу, з яким діти приходять до школи (у деяких спостерігається прогресування провідного захворювання та його вплив на інші психічні процеси). Друга група: - Невеликий запас попереднього сенсорного сприйняття, отриманого в дошкільному періоді; - схильність до дітей-інвалідів по зору факторів гіподинамії та гіпокінезії. У зв'язку з цим ця категорія дітей перебуває у вимушених умовах дефіциту рухової активності; - відсутність мотиву до формування правильної постави, пози, рухових навичок, умінь; - відсутність соціальних умов для гармонійного фізичного розвитку дитини; - неадекватне ставлення дорослих, що оточують дитину, до вторинних відхилень у його фізичному розвитку.

 




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.