Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Характеристика та місце релігійних свят в Ісламі



Як і в інших релігіях, у культовій системі ісламу значне місце приділяється релігійним святам, найзначнішими з яких є наступні.

Кур-бан-байрам. День жертвопринесення, відомий нам під тюркською назвою Кур-бан-байрам. Відзначається на згадку біблійного праотця Авраама (Ібра-гіма), який збирався принести в жертву Богові свого сина. Тому кожен віруючий зобов’язаний разом з читанням молитви зарізати вівцю, барана, корову, верблюда або коня.

Свято жертвопринесення починається 10 числа місяця зу-ль-хіджжа (на 70-й день після посту) і закінчується водночас з завершенням паломництва. У цей день мусульмани на згадку про намір Ібрагіма пожертвувати Богу свого сина мусять принести на заклання тварину. Ті, хто тримає домашню худобу, спеціально відгодовують жертовну тварину до свята, дотримуючись відповідного розпорядження Корану (22:37). Інші роблять у мечеть грошові внески, що за розмірами дорівнюють вартості жертовної тварини. Небагатим людям доводиться скидатися, щоб купити тварину: вівцю або барана приносять у жертву від однієї людини, ін ш их жертовних тварин - по одному на сімох жертводавців. Жертовна тварина має бути не молодшою року й не мати недоліків. Приготовану до заклання тварину іноді відзначають фарбою, намистами і бубонцями. Відповідно до ісламського віровчення, ці тварини допоможуть людям досягти місця Страшного суду.

Святковим ранком мусульмани йдуть до мечеті в новому святковому одязі. Після колективної молитви вони розходяться по домівках, а потім збираються в когось для читання Корану, слухання настанов і повчань священнослужителя. Потім у мечеті або на відкритому молитовному майданчику за містом імам вимовляє проповідь. Після відвідування мечеті прийнято йти на кладовище молитися за померлих.

Після відвідування кладовищ і усипальниць праведників здійснюється сам обряд жертвопринесення. М’ясо забитої тварини треба поділити на три частини: одна — родині, друга — близьким, сусідам, залишок—бідним і голодним . Для цього влаштовується ритуальне частування, в якому бере участь широке коло знайомих, родичів і сусідів. Шкіри жертовних тварин здають у мечеть.

Про розмах цього свята можна судити за повідомленнями арабських ЗМІ, згідно з якими поголів’я овець у цей день зменшується на чверть.

 

Ураза-байрам — свято закінчення посту, свято розговіння, або малого жертвопринесення. Триває це свято три дні. У ці дні віруючі повинні дати звіт проте, як вони провели піст місяцю рамадан. Якщо вони порушили піст, то зобов’язані принести жертву або сплатити духівництву певне відшкодування.Протягом Ураза-байрама роздають милостиню "завершення посту", роблять благодійні внески на громадські потреби. За повір’ям, поки раб Божий не подасть милостині, "піст рамадана висить між небом і землею".

Напередодні свята прийнято обмінюватися традиційними частуваннями з найближчими сусідами. Рекомендуються фініки і солодощі. Усі намагаються повернутися в коло родини і залишатися вдома, оскільки вважається, що саме в цей день повертаються в рідний будинокдуші померлих предків.Перед урочистою молитвою рекомендується старанно виконати всі очисні церемонії й надягнути святковий одяг. У проповідях на честь свята звучать заклики дотримуватися посту й у майбутньому.

Після обов’язкової спільної молитви мусульмани відправляються до могил. Дорослі чоловіки, зібравшись разом, відвідують ті родини, що недавно втратили когось зі своїх членів. Уродинах померлих влаштовуються поминки з читанням молитов і символічним частуванням.У той же час, у дні Ураза-байрама повсюдно працюють святкові ярмарки, організуються народні гуляння. Свято завершується вечірньою трапезою.

Мірадж — свято на згадку чудесної нічної подорожі Пророка Мухаммада з Мекки в Єрусалим і далі до Престолу Господнього (17:1). У ніч з 26 на 27 число місяця раджаб Мухаммад, що мирно спав поблизу Кааби, прокинувся від голосного заклику: "Прокинься, сплячий!" Розплющивши очі, він побачив свого давнього знайомого — архангела Джибраїла в розшитому золотом і перлами одязі. Поруч з ним знаходилася дивна тварина — білий кіньзлюдським обличчям і крилами, що випромінювали світло. На цьому прекрасному творінні Аллаха на ім’я аль-Бурак ("Блискучий") свого часу їздив Ібрагим. Коли на нього сів Пророк Мухаммад, він миттєво перенісся в супроводі Джибраїла спершу на гору Синай, де колись Бог з’явився Пророку Мусі, а потім до Віфлеєма, де колись народився пророк Іса. Після зупинок у цих місцях для молитов аль-Бурак привіз Мухаммада на Храмову гору в Єрусалимі (1090 км від Мекки!), де тепер височить на згадку про Мірадж "Купол скелі".

 

Там до Пророка спустилися осяяні неземним світлом сходи, по яких Пророк миттєво піднявся до семи небес. На першому небі його вітав Адам, а на останньому чекав Аллах, чий лик був схований багатьма тисячами покривал. Тут засновник ісламу вторгував в Аллаха щоденну п’ятикратну молитву (Господь жадав від мусульман молитися 50 разів удень!). Потім Мухаммаду були запропонованіхщі посудини — одна з вином, а друга з молоком. Мухаммад випив молока. З’ясувалося, що Мухаммад діяв правильно, оскільки інакше Його народ зійшов би з правильного шляху. У бесіді з Аллахом Мухаммад вимовив 99 тис. слів, однак повернувшись додому, знайшов своє ліжко ще теплим.

Мавлюд — день народження Мухаммада. Як і будь-яке інше свято, воно супроводжується урочистим богослужінням, посиленими молитвами, святковими застіллями, загальним примиренням, роздачею щедрої м илостині.

Звичай святкувати день народження Пророка закріпився через 300 років після завершення його пророчої місії. Точна дата народження Пророка невідома, але перекази, як і у випадку з Буддою, приурочують її до дня його смерті (8 червня 632 р.). У мусульманському календарі це 12 число місяця аль—авваль.Традиційно дні народження в ісламському світі святкуються без зайвої зовнішньої пишноти, а іноді й зовсім не відзначаються. Дату, коли пішла з життя та або інша відома людина, прийнято відзначати більш урочисто. З нагоди Мавлюда в мечетях відбувається урочисте богослужіння з проповідями на честь Пророка, роздається милостиня. Святкова програма містить у собі декламацію рядків з Корана, в яких прославляється Пророк. У багатьох країнах мають місце святкові ходи із запаленими ліхтарями або смолоскипами.

Якщо, підбиваючи підсумок, спробувати порівняти мусульманську обрядовість і морал ь із християнською, то можна погодити -ся з оцінкою а кал. В. Бартольда: "Християнин, щоб виконати вимоги своєї віри, повинний забути себе заради Бога і ближнього; від мусульманина його закон тільки вимагає, щоб серед своїх справ він не забував ні Бога, ні ближнього"*73, ні, додамо, самого себе.

 

Висновки:

Іслам – одна з світових релігій, яка базується на п’яти стовпах – свідоцтво, що немає Бога, крім Аллаха і Мухаммад його посланець (шахада), молитви (намаз), виплата закяту, дотримання посту в місяць рамадан, здійснення паломництва (хадж). Найбільша користь, котру дає хадж для віруючих, – це, в першу чергу задоволення Всевишнього Аллаха. Після цього – любов і взаєморозуміння між мусульманами, котрі приїхали з усіх куточків світу. Хадж, котрий є проявом безкінечної милості Аллаха, має проходити в благоговійній, незабутній обстановці і братстві мусульман. Об’єднані любов’ю до Всевишнього і спільною вірою в Нього, проявляють любов і покірність.

Паломництво ― це ходіння або подорож до святих місць з чітко визначеною духовною метою. Зародження паломництва пов'язані з формуванням в світі основних релігійних течій. Подорож з релігійними цілями ― найдавніший вид туризму, що має глибокі історичні корені. Одними з перших туристів безсумнівно були середньовічні прочани. У силу релігійних переконань або цікавості щодо своєї або чужої віри, люди у всьому світі подорожують, щоб відвідати Святу Землю, Ватикан, Мекку, монастирі та інші святі місця. Цілей паломництва майже стільки ж, скільки самих паломників. Паломництва відбувалися і відбуваються, щоб позбутися від хвороби, уникнути нещастя, спокутувати гріх.Релігійні туристи і в першу чергу прочани пускаються в подорож, коли в них виникає потреба зробити щось більше, ніж звичайні культові дії в умовах звичайного середовища їх проживання. Люди відправляються в поїздки по святим місцям з різними мотивами: помолитися, вирішити особисті проблеми, знайти собі відповідну релігію, духовну школу і систем. Об'єктами залучення релігійних туристів є святі місця та центри релігій. При міжнародних поїздках туристу слід пройти митні, валютні, візові та інші формальності.

 

 




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.