Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Небезпеки у споживчій сфері



Небезпеки у споживчій сфері в основному спричинюються незадовільним станом якості послуг, товарів, споживання, користування якими спричинює шкоду життєдіяльності людини. Наприклад споживання в їжу хотдогів, гамбургерів тощо, згідно з дослідженнями Еріка Шлоссера, є надзвичайно небезпечним, оскільки в


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності____________________________ 179

м'ясних продуктах містяться небезпечні мікроби, токсини. Дослідження свідчать, що у 76% фаршу з яловичини містяться мікроби, що розповсюджуються через фекалії. У 1997 р. в Сієтлі приблизно 700 дітей захворіло і 6 померло унаслідок отруєння у фастфуді. Відтоді отруїлося приблизно півмільйона людей, з них сотні померли від колібактерій, якими були заражені м'ясні продукти, що входили до складу їжі швидкого приготування. Колібактерію 0157Н7 виділили в 1982 p., вона надзвичайно стійка - до кислот, хлору, солі, морозу, живе у будь-якій воді, зберігається на прилавках тижнями, а для інфікування їх треба всього 5 шт. Цей мутант живе в коровах десятки років. Зміни в методах вирощування і забою худоби створили ідеальні умови для його розповсюдження. Вона мутує від звичайної бактерії кишківника і виділяє токсин, що уражує його внутрішню оболонку, при цьому 5% уражених помирають у страшних муках, оскільки антибіотики безсилі.

Згідно зі статистичними даними, у 2002 р. на території України зареєстровано 22 000 осіб, які постраждали від споживання неякісних продуктів харчування, безалкогольних та алкогольних напоїв.

Загрозливі статистичні дані станом на 2003 р. з країн високого соціального добробуту також не є втішними, зокрема, у США кожного дня приблизно 200 000 людей зазнають харчових отруєнь, 900 потрапляють у лікарні і 14 помирає.

Отже, продукція, яка не пройшла відповідного контролю, сертифікації, не може гарантувати високої якості, а отже, безпеку споживання. На упакуванні якісного товару, продукції розміщують знаки якості, відповідності стандартам, спеціальні контрольні марки тощо. Також на упакуванні повинна міститися етикетка, яка засвідчує якість товару, штрихове кодування, товарний знак фірми-виробника, її адресу контактні телефони, факс тощо. Наприклад, у разі придбання чайної продукції треба мати на увазі, що існує 10-бальна шкала оцінки якості чаю: ОР відповідає 10-ти балам, Р - 8, PS - 6, ВОР - 5, BOS - 3, Faning - 2, Dost - 1. На продуктах, які наприклад, пройшли контроль в НДІ харчування МОЗ України і мають високу якість на упакуванні містять знак - схвалення (рис. 53).

Відсутність достовірної відомості про товар не дає змоги дізнатися, чи він містить шкідливі речовини і якою мірою чи в якій концентрації вони присутні, немає також гарантій, що це товар не є підроблений, виготовлений без дотримання технічних, санітарно-гігієнічних умов, стандартів тощо.

Наприклад, для зменшення ризику придбати та спожити неякісний товар та продукти можна скористатись порадами С. Цюцюри:

Рис. 53. Знак якості продукції, який Горілка. Кожна третя пляшка лікеро-

присуджує НДІ харчування МОЗ Укра- горілчаного виробу, яка продається в Укра
єш їні, - фальсифікована.

Якщо у вас виникла підозра щодо якості напою, треба взяти 50 г горілки і змішати з такою ж кількістю сірчаної кислоти (за умови, якщо вона у вас є). Якщо суміш почорніла - продукт небезпечний для здоров'я.


180 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Щоб визначити якість спиртного напою, можна застосувати і лакмусовий папірець. Коли папірець став червоний - це свідчить про значну частку кислот у горілці.

Пиво. У склянку з пивом треба влити склянку оцтової кислоти. Лити треба доти, доки випадатиме осад. Якщо рідина після осаду гірчить, то вона містить відвар сторонніх гірких речовин. Це означає, що пиво фальсифіковане. Іноді в пиво додають пікринову кислоту, яка дуже шкідлива навіть у маленьких дозах. Прокип'ятивши у пиві протягом 10 хвилин білу тканину, можна побачити, що тканина стала жовтою. Це свідчить про наявність отрути у напої.

Вино. Для визначення якості вина можна у склянку з чистою водою занурити шийку пляшки наповненої вином. Перед тим пляшку герметично закривають пальцем, який обережно забирають після занурення у воду. Якщо вино не змішалося з водою, то воно натуральне і без домішок. Фальсифіковане вино (підфарбоване, підсолоджене) стає важчим за воду і швидкість його опускання на дно свідчить, наскільки продукт неякісний.

Мед. Якщо при нагріванні мед розчиниться у 50-ти відсотковому розчині етилового спирту, він без домішок. Якщо розчинився частково - у ньому є сторонні речовини. Свіже куряче яйце йде на дно у розігрітому меді - у продукті велика кількість води. Розтоплений мед став густим і мутним, а при охолодженні забарвлюється кількома краплями йоду у синій або буруватий колір, - це гірський або квітковий мед, який містить крохмаль та виноградний цукор. Після того, як опустити у мед тонку дерев'яну паличку, правдивий мед буде стікати з неї суцільною ниткою, фальшивий - утворюватиме бризки. Якщо у меді присутні вода та цукор, його крапля на папері залишить вологі плями.

Молоко. Крапнувши молоко на ніготь, крапля якісного молока збереже свій колір. Якщо воно розведене водою, крапля розпливається.

М'ясо. Якщо м'ясо свіже, то ямка, що утворюється при натисканні на шматок, швидко зникає. У повторно замороженого м'яса жир рожевий. М'ясо молодняка світло-червоного кольору з білим жиром. У старих тварин м'ясо темно-червоного кольору з жовтим жиром.

Кури. У старих курей ніжки жовтуватого відтінку, шкіра лапок груба і вкрита великими лусочками. У молодих курей ніжки вкриті дрібною лускою, задній палець лапки маленький, гребінець - яскраво-червоний.

Риба. У свіжої риби очі прозорі і луска прозора та гладенька. Ямочка, що утворюється натисненням пальця, швидко вирівнюється. А коли ви купили рибу замороженою і принесли додому? Нагрійте в окропі ніж і проткніть ним тушку, а потім понюхайте лезо - неприємний різкий запах свідчить про несвіжість риби.

Пшеничне борошно. У пшеничне борошно можуть примішувати висівки, житнє або горохове борошно. Продукт може бути вироблений з не зовсім дозрілого зерна, насіння бур'янів. Змішайте одну частину борошна і одну другу частину води (за вагою) і замісіть масу. Якщо через три години осяде клейковина неоднорідна і сіра, мало тягтиметься, це означає - борошно перепріло і містить домішки.

Темний колір свідчить про домішки не пшеничного борошна. Якщо його стиснути в долоні і відпустити, можна довідатися, чи є в борошні надлишок мінеральних речовин або висівок. Про це свідчить і відсутність відбитків пальців на продукті.

Крупи. Крупи можна зберігати дуже довго і жучки в них не заведуться, якщо в кожну банку покласти по декілька зубців часнику. Запах часнику цим продуктам не передасться, та й часник збережеться.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності



Сіль. Якщо до солі додати декілька дрібок картопляного крохмалю, вона не буде сиріти і збиратися в грудочки. Щоб сіль залишалася сухою, в сільничку треба покласти два-три рисових зернятка, які вберуть у себе вологу.

Хліб. Якщо в хлібницю покласти нарізане яблуко або шматочок очищеної картоплі і дрібку солі, то хліб буде черствіти набагато повільніше. Якщо ви купили хліб без спеціального упакування - варто обпалити його над полум'ям газової плити.

3.8.2. Штрихове кодування продукції

Серед найпоширеніших в економічно розвинених країнах є штрихові коди EAN (European Article Numbering), який прийнято в Україні. Згідно ДСТУ 3144-95 для штрихового кодування встановлені такі основні терміни:

Штрихове кодування - це подання даних за допомогою штрихового коду.

Штриховий код - це комбінація послідовно розміиених паралельних штрихів та проміжків між ними, розміри та розміщення яких встановлено певними правилами.

Символіка штрихового коду - це певна сукупність знаків штрихового коду заданої структури.

Знак штрихового коду - це знак певної символіки штрихового коду, закодований сукупністю штрихів та проміжків відповідно до встановлених правил.

Структура штрихового коду - це сукупність елементів у знаках і знаків у штриховому коді, взаємозв'язків між ними, що встановлені певними правилами.

Штрихова позначка - це сукупність даних, поданих у вигляді штрихового коду та інших елементів, побудована за певними правилами для автоматичної ідентифікації одиниць обліку.

Елемент штрихового коду - це окремий штрих чи проміжок у знаку штрихового коду.

Штрих штрихового коду - це елемент штрихового коду, що є частиною поверхні носія, яка обмежена паралельними лініями і має забарвлення з меншим коефіцієнтом відбиття, ніж у всій поверхні носія.

Проміжок штрихового коду - це елемент штрихового коду, що є частиною поверхні, розміщеної між двома прилеглими штрихами.

Роздільний проміжок штрихового коду - це проміжок між останнім штрихом знака і першим штрихом наступного знака дискретного штрихового коду.

Інформаційний знак штрихового коду - це знак штрихового коду певної символіки, який подає відповідний знак комп'ютерного алфавіту.

Додатковий знак штрихового коду - це знак штрихового коду, що використовують для обмеження або розділення знаків штрихового коду в штриховій позначці. У штрихових позначках розрізняють знаки: "Старт", "Стоп", контрольний, обмеження зліва та справа, візуальний, штрихносій, стабілізації, модулі тощо.

Двонапрямний штриховий код - це штриховий код, який може бути зчитаний зліва направо та навпаки.

Дискретним називають штриховий код, у якому знаки відокремлені роздільними проміжками, а безперервним - знак, в якому немає роздільних проміжків. Однови-мірним називають штриховий код, знаки якого розміщені в один рядок, а двовимірним - штриховий код, знаки якого розміщені на поверхні відповідно до заданої структури. Контролепридатним називають штриховий код, структура якого дає змогу виявляти помилки зчитування.



3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності


Штриховий код може бути зі змінною та фіксованою довжиною, наприклад, код EAN-13 - тринадцятирозрядна версія штрихового коду EAN. Розрізняють також терміни висоти та ширини елементів штрихового коду, його масштабний коефіцієнт, коефіцієнт відбиття та оптичну щільність елемента, контрастність штрихової позначки, інформаційну щільність тощо.

Символікою штрихового коду називають певну сукупність знаків, що відповідає заданій сукупності інформаційних символів (алфавіту). До технічних засобів штрихового коду належать: зчитувальний пристрій (контактний, дистанційний тощо), декодер, зчитувальний олівець, щілинний зчитувач, лазерний та інші сканери, верифікатор, фотошаблон тощо.

Загальні характеристики кодів, що поширені в Україні, подано в КНД-50-051-95. Кодуванню підлягають інформаційні символи відповідно до ГОСТ 34.302.2 (180 8859/2) та РСТ УРСР 2018-91 "Систематизація обробки інформації. Кодування символів української абетки восьмибітовими кодами". Вимоги до структури, принципів побудови штрихових кодів, знаків, позначок наведені у відповідних стандартах. На рис. 54 зображено структуру штрихової позначки EAN-13.

За допомогою штрих-коду споживач може визначити де і ким виготовлений товар, який він хоче придбати. Адже крім того, що цифри, наведені відразу після коду будь-якої країни, яка існує в системі європейського штрихкоду, містять інформацію певного змісту (фірма-виробник товару - 3-5 цифр, номер товару - 2-5 цифр, контрольний індекс - 1 цифра), вони також піддаються і певним арифметичним маніпуляціям. Процес цей, правда, дещо триваліший, але він дає змогу з високим ступенем імовірності придбати непідроблений товар.

Візьмемо для прикладу код, зображений на рис. 55. Для того, щоб визначити, чи справжнім є товар, треба:

1) скласти цифри, які стоять на парних порядкових місцях (зліва направо), а отриману суму помножити на три.


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

2) додати цифри, що стоять на непарних порядкових місцях (зліва направо) без урахування останньої цифри праворуч;

3) додати результати, отримані в пункті один та пункті два.

4) з одержаного числа відкинути крайню цифру зліва, яка позначає десятки, залишивши праву, що позначає одиниці;

5) від цифри 10 відняти те число, що його отри мали в попередньому пункті. рис% 55і Штрихове кодуван-

Після підрахунку одержана цифра має бути гна- ня товару логічною до останньої контрольної цифри в штгихо-

вому коді. Якщо вони збігаються, можете бути вг >;вненими, що перед вами не фальшивка. Ось приклад:

8+3+7+6 = 24; 24x3 = 72;

4+2+6+3 =15;

72+15 = 87;

7;

10-7 = 3.

В додатку 1 наведемо цифрові коди - перші цифри в штрихових кодах країн, товари яких найчастіше потрапляють на ринок України.

3.8.3. Сертифікація продукції

Сертифікацією (від лат. мови certus - вірний та facio - роблю) називають процедуру письмового засвідчення третьою стороною (уповноваженим чи акредитованим органом) відповідності продукції (виробу), процесу чи послуги заданим вимогам, що видається на підставі випробувань, атестації виробництва та сертифікації системи якості. Сертифікують головно норми, пов'язані з безпекою для життя, для навколишнього середовища. В процесі сертифікації продукції також перевіряють відповідність її вимог до чинних законодавчих актів України та обов'язкових вимог нормативних документів, міжнародних та національних стандартів інших держав, що чинні в Україні.

Найвищим національним органом зі сертифікації в Україні є Державний комітет зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України). Основні положення з сертифікації продукції встановлені ДСТУ 3410-94.

В Україні діє система сертифікації УкрСЕПРО яка виконує такі взаємопов'язані види діяльності:

- сертифікацію продукції (процесів, послуг); -- сертифікацію систем якості;

- атестацію виробництв;

- акредитацію випробувальних лабораторій (центрів);

- акредитацію органів з сертифікації систем якості;

- атестацію аудиторів за переліченими вище видами діяльності.

Загальне керівництво цією системою, організація та координація робіт з сертифікації продукції виконує найвищий орган з сертифікації продукції - Держстандарт України. Сертифікацію продукції згідно ДСТУ 3498-96 поділяють на обов'язкову та добровільну. Відповідно продукцію маркують (рис. 56). Сертифікат від-



3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності


повідності системи свідчить про те, що контроль за відповідністю продукції до вимог стандартів здійснюють у цій системі. Він є гарантом якісної продукції (послуги).

1 2 З Рис. 56. Знаки системи сертифікації УкрСЕПРО: 1 -обов 'язкової сертифікації; 2 - добровільної сертифікації; З - обов 'язкової сертифікації відповідно до окремих пунктів нормативних актів

Обов 'язкову сертифікацію проводять відповідно до вимог чинних законодавчих актів України та обов'язкових вимог нормативних документів, міжнародних і національних стандартів інших держав, що чинні в Україні. Перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, затверджує Держстандарт України.

Добровільну сертифікацію проводять відповідно до вимог, які не віднесені до обов'язкових. Якщо для певної продукції встановлено обов'язкові вимоги, то їх завжди включають до вимог добровільної сертифікації.

Системою окремо передбачено також сертифікацію імпортованої продукції (рис. 57). З метою визнання отриманих в Україні сертифікатів системи за кордоном вона побудована з урахуванням вимог міжнародних систем і взаємодіє з ними на підставі Держстандартом України та міжнародними, регіональними й національними організаціями інших держав, що ведуть діяльність з сертифікації.

Система взаємодіє на підставі угод з системами перевірки безпеки, охорони навколишнього середовища тощо, які функціонують в Україні під керівництвом уповноважених урядом органів. Національний орган з сертифікації може передавати цим органам окремі функції з проведення сертифікації продукції.

Рис. 57. Знаки відповідності стандартам: 1 ~ стандартам Німецької електротехнічної асоціації VDE; 2 - стандартам Великобританії; 3 - стандартам Російської федерації; 4 - німецького інституту стандартів; 5 - стандартам Польщі; 6 -стандартам Франції; 7 - стандартам Канади 8 - стандартам Південної Кореї; 9 -стандартам Європейського союзу


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності_____________ 185

3.8.4. Небезпеки, зумовлені придбанням електронних приладів

Не один раз дискутували з друзями: варто чи не варто купувати "старий" комп'ютер? Нових, сучасних, у магазинах тепер не бракує, з гарантією, у кредит. Але ж дорогувато для нашого гаманця. Проте престижно, потрібно для роботи - нікуди не подінешся без досягнень науково-технічного прогресу. Аж тут обіцяють звести тебе з людьми, які придбали комп'ютер "під замовлення", складений саме з такими програмами, які тобі потрібно. І головне - дешево. Бо ж зібрані десь на кухні із привезених звідкілясь із-за кордону деталей і плат. Власники щасливі - техніка працює, складальники й перевізники рахують гроші... Сумніви розвіює професіонал, що займається проблемами наукової й технологічної інформації у благодійному фонді "Екоправо-Львів" - Анатолій Павелко. З його слів, готуючись купити дешевий саморобний комп'ютер або такий, що був уже у вжитку чи потрапив в Україну як гуманітарна допомога, приготуйтеся мати неприємності із здоров'ям. Виявляється, на прагматичному Заході за найсучаснішими електронними приладами ганяються не лише з огляду на їхню вищу продуктивність чи якісь додаткові новації, а й тому, що під час їхнього виробництва використані речовини й технології, котрі менше шкодять людині й довкіллю.

У США та в Західній Європі середній термін використання комп'ютера, наприклад, 2-3 роки, мобільних телефонів - 2 роки. Потім ця продукція переходить у категорію "відходів електроніки", які становлять 4% усіх накопичених відходів узагалі. Обсяги накопичення електронного непотребу швидко зростають. В Європі, наприклад, на 5-7% на рік. Лише в Німеччині щорічно до відходів потрапляє 250 тис. тонн старих комп'ютерів. Чому ж тенденція росту користувачів старої електронної техніки так турбує нині екологів та лікарів? В електронних приладах (особливо в застарілих моделях) міститься багато отруйних речовин. Найнебез-печнішим є свинець - в екранах, мікросхемах, друкованих платах комп'ютерів та інших деталях електронної техніки. Свинець вражає центральну та периферійну нервову систему, кровообіг, нирки та репродуктивну систему людини. Він здатний мігрувати екологічними ланцюгами та накопичуватися у живих організмах. Не менш шкідливий для здоров'я людини елемент кадмій. Він міститься у резисторах, інфрачервоних детекторах, напівпровідникових та інших електронних приладах. Багато хто вже знає про механізми отруйної дії ртуті: ртуть проникає крізь клітинну мембрану, здатна вражати ДНК клітини, впливає на головний мозок та нервову систему, накопичується в організмі. Міститься у термостатах, давачах, реле, вмикачах, лампах, мобільних телефонах, батареях, плоских екранах. Серед речовин, якими хіміки "нагородили" людство, - пластмаси, у тім числі полівінілхлориди. їх використовують як ізоляцію у кабелях, корпусах електротехніки. Хлоровмісні пластмаси роблять дуже небезпечними операції з переробки відходів електроніки, оскільки під час їх спалювання виділяються діоксини. У корпусах електроніки та платах ставлять бромовані інгібітори горіння, призначення яких - знизити небезпеку займання електронних приладів. Одну небезпеку вони знижують, а іншу наближають, як і барій. Він захищає людину від випромінювання електронно-променевих трубок. Але деякі дослідники твердять: короткочасні впливи барію на живі організми можуть викликати пухлини мозку, м'язову недостатність, ушкоджувати серце, печінку, селезінку.


186 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Найчастіше відходи електроніки "ховають" на сміттєзвалищах, а ті, своєю чергою, стають джерелом забруднення навколишніх територій, адже всі перелічені отруйні речовини потрапляють у грунт, підземні води, звідти (з питною водою, продуктами харчування) - в організм людини. На Заході сміттєзвалища, як звичайно, добре ізольовані від контактів з підземними водами та фунтами прилеглих територій. В Україні?.. Наприклад, сміттєзвалище у Грибовичах, що біля Львова, виробило свій ресурс, навколо живуть люди, є декілька дачних кооперативів і дачних само-будов. Усе, що вирощується, іде на стіл чи на продаж, а водночас ми поповнюємо свій "запас" важких металів. Альтернативи грибовицькому монстру за багато років так і не знайдено, хоча розмов на цю тему було багато і протягом багатьох років. Не панацея - спалювання відходів електроніки. Унаслідок горіння утворюються діок-сини і фурани, що зумовлюють пошкодження на генному рівні. Появу білих вед-медів-гермафродитів на Півночі пов'язують із впливом техногенних діоксинів. Викиди сміттєспалювальних заводів містять вуглекислий газ (спричиняє парниковий ефект), оксиди азоту та сірки - причини утворення кислотних дощів. Одним з най-перспективніших способів позбутися відходів електроніки вважають їхню переробку. Проте заможні західні країни вважають за доцільне виконувати переробні операції у країнах "третього світу", адже там є дешева робоча сила, екологічне регулювання недосконале або й зовсім відсутнє.

Тож навіщо наражати на небезпеку своїх співвітчизників та ще й викладати не малі гроші за трудомісткі переробні операції? Є й інший вихід для того, аби позбутися електронного сміття. Населення країн "третього сорту" все ж прагне йти в ногу з прогресом, то чому б не "допомогти" йому вже не потрібною і шкідливою технікою?.. Ситуація типова: частину застарілої техніки, яка ще придатна до використання, переправляють на нерозвинені внутрішні ринки; частину розбирають на окремі деталі і пізніше збувають на тих таки внутрішніх ринках бідних країн як запчастини для складання "нової"" електроніки. Не так давно і українська преса зчиняла тривогу з приводу того, що в Україну під виглядом гуманітарної допомоги везли відходи медичної техніки.

Єдиним способом уникнути проблем, пов'язаних із небезпекою переробки або повторного використання відходів, за роз'ясненням науковців, є перехід до виробництва електроніки з менш шкідливих матеріалів. Тепер найбільші надії покладають нат.зв. "продовжену відповідальність виробника". Виробник повинен відповідати не лише за випуск електроніки, а й за ту продукцію, яка відпрацювала свій ресурс, застаріла або перетворилася на непридатну для використання. Плата за забруднення довкілля у західних країнах досить висока, як і за завдану шкоду здоров'ю людини. "Принцип продовженої відповідальності" вже діє у країнах Європи, незабаром він буде впроваджений в Японії. У США деякі фірми-виробники електроніки ("Hewlett-Packard", "SBM", "Sharp", "Sony", а також мережа роздрібної торгівлі "Best Buy") пропонують прийняти від населення комп'ютери, мобільні телефони і т. ін. За приймання споживач повинен сплатити фірмі певну суму (до ЗО доларів за комп'ютер зданий, наприклад, фірмі "Hewlett-Packard"). Ці кошти мають потім витрачати на переробку електроніки.

Хоча в Україні теж застосовують всесвітній принцип "забруднювач платить", ми не захищені від ввезення відходів електроніки з-за кордону, часто навіть тіши-Ш)Ъ\> ЖШ&ОД Yfl&y«Sft«i. ttk ъчтта^ШУХ. товя^овнообників "продовжена відпові-


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності



дальність виробника" поки що не поширюється. І все ж уведення цього принципу має стати державною політикою на рівні законодавчих актів. Юристи, що працюють у галузі екологічного права, пропонують також посилення митного контролю та створення критеріїв визначення відходів електроніки шкідливими чи не дуже для довкілля і людини. Серед останніх ідей також введення спеціального екологічного податку на електроніку, кошти від якого витрачались би на переробку відходів. Отже, можливо, вдалось би запобігти перетворенню України на загальноєвропейський смітник електронної техніки.

3.8.5. Біологічна безпека споживачів

Генетично модифіковані організми - це рослини, тварини, комахи, гени яких цілеспрямовано змінені людиною. Проблема генетичних модифікацій вже давно стала справою не тільки науковців. На мільйонах гектарів полів росте збіжжя, що змінене методами генетичної інженерії. З генетично модифікованими організмами ми можемо зіткнутися і під час щоденних закупів продуктів.

Генетична технологія спричинює, однак, до появи контраверсійних думок - дебати на цю тему не вщухають як в Європі, так і в США, де ця технологія вже широко впроваджена.

Прихильники генетичної модифікації вважають, що в такий спосіб можна виправити властивості відгодовуваних тварин, вирощуваних рослин, вироблених із них продуктів. Противники ж цих сучасних технологій вважають, що допоки ми не вивчимо всіх наслідків генетичних маніпуляцій, існує загроза для майбутніх поколінь. Людство може втратити контроль над модифікованими організмами, які ми самі ж впроваджуємо в середовище проживання. Існують побоювання, що генетично змінені продукти здатні викликати алергію та інші невідомі досі наслідки для людського здоров'я. Критикують також філософські та етичні аспекти створення генетично модифікованих організмів (ГМО).

Залежно від пізнання будови і функції генів науковці навчилися створювати організми із генетичною структурою, що не існує в природі. Такими біологічними конструкціями займається галузь, яку називають генетичною інженерією, а продукти цієї інженерії - генетично модифіковані (трансгенні продукти). їх умовно можна поділити на три групи.

У першій - змінена активність генів, які природно розміщені в цьому організмі. Таку техніку застосовують, наприклад, при вирощуванні помідорів довготривалого зберігання (у 1994 р. допущені до продажу в США). У них зменшена активність гена, який відповідав за процес дозрівання та зм'якшення плоду. Модифіковані таким способом помідори краще переносили транспортування і довше зберігали свіжість.

Другий напрям - до організму вносять додаткові копії його власних генів. Зазвичай, цей спосіб використовують для пришвидшення росту тварин. У Сполучених Штатах розглядають можливість дозволити відгодівлю лососів з додатковим геном, що копіює гормон росту. Завдяки подібним змінам можна отримати тварин, які відгодовуються швидше і набирають більше м'яса. Впровадження додаткової копії гена дає також можливість створювати породи корів та овець з більшою молочністю.

Ще один напрям - це впровадження гена, що походить з організму іншого типу. Саме цей тип модифікації найширше окреслює можливості генетичної інженерії. У


188 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

природних умовах до таких поєднань справа просто не дійшла б!.. Можливо, саме з цієї причини такий тип генетичних маніпуляцій спричинює найбільші побоювання. Найпоширеніше застосування тут - перенесення гена з... бактерій до рослин, завдяки чому рослини витворюють токсини, що оберігають їх від шкідників. Або, наприклад, генетично модифіковані рослини, що завдячують своїй морозостійкості генам, які прищеплені їм з... арктичних риб.

Яку ж користь для людства бачать прихильники генної інженерії? За запевненнями представників біотехнологічних фірм і багатьох генетиків, вирощування рослин стане простішим і дешевшим. Згадувана вже опірність до шкідників досягається самими рослинами, які витворюють компоненти, що отруюють паразитуючих на них комах. Отже, можна обмежити застосування пестицидів? Деякі типи рослин модифіковано так, що їм гербіциди не шкодять. Завдяки цьому рільникам не потрібні багаторазові оприскування рослин різними комбінаціями гербіцидів. Фермер може обрати видозмінені типи рослин, стійкі до різних хвороб, наприклад, до зараження вірусами.

Або візьмімо генетичні видозміни рослин, які вирощують в несприятливих умовах. Недавно оголошено про створення трансгенних помідорів, які ростуть на сильно засолених ґрунтах. Вчені також намагаються надати рослинам стійкості до засухи. Модифіковано й деякі рослини (наприклад, полуниці), які витримують низькі температури.

Одним із завдань генної інженерії є отримання продуктів вищої якості. Вже йшла мова про помідори, які не м'якнуть при транспортуванні... Але науковці модифікували також і квіти! Наприклад гвоздики, які не в'януть значно довше, аніж звичайні.

Генетична інженерія "змушує" організми до продукування нових ціннісних зв'язків (наприклад, т.зв. "золотий рис"), котрий витворює певну форму вітаміну А. Блокуючи певні гени, можна також загальмувати продукування шкідливих для людини субстанцій. Є дані, що генна інженерія допомагає в охороні довкілля. Перспективним може бути використання модифікованих бактерій, які спроможні розкладати токсичні субстанції - нафтові плями з розбитих танкерів. Найнезвичніше застосування генної інженерії - створення "живих фабрик". Це організми, які завдяки генетичним модифікаціям продукують корисні для людини субстанції, наприклад, людський інсулін. Існують вівці і кролики, які вже в своєму молоці виробляють цінні ліки - антитіла, що впливають на згортання крові. А в молоці кози з внесеним геном павука міститься білок, з якого можна робити надміцні нитки і навіть... бронежилета. А що ж на це опоненти?.. Можливості генної інженерії - одна сторона медалі. Це - дуже молода галузь науки. Від її перших комерційних "кроків" не минуло ще й десяти років. Наші знання про гени, особливо про складні залежності між ними, ще дуже убогі. Техніка, яку застосовують під час створення генетично модифікованих організмів, далеко не досконала, як і (особливо!) методика вживления нових генів у точно визначене місце у ДНК. Недопрацьована теорія випереджує практику! Сьогодні модифіковані рослини вирощують на площі майже в 50 млн га, хоча технологія ще розроблена не повністю. Тому численні організації в усьому світі домагаються загальмувати поширення ГМО в навколишнє середовище людини. Існує ризик того, що гени і риси трансгенних організмів можуть бути перенесені до інших організмів, а ми не зможемо цей процес контролювати. Припустимо, що


3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності



рослина модифікована так, що стала стійкою до вірусів або токсична для комах. Якщо в середовищі ростуть споріднені з нею дикі типи, то вони можуть схрещуватися неконтрольованим способом. Може дійти до виникнення нової рослини з корисними для її росту властивостями. Бур'ян, наприклад, може витіснити потрібні людині рослини. Мало відомо й про вплив генетично модифікованих організмів на екосистеми, особливо на ґрунти.

Задумайтесь: генетично модифіковані рослини, які виділяють токсини проти комах, витворюють такі ж отруйні субстанції і в корінні (а воно так і залишається в землі).

Викликає побоювання і можливий шкідливий вплив модифікованих організмів на здоров'я людей. Продукти, які містять гени й білок з інших організмів, потенційно здатні викликати шкідливі зміни і в нашому організмі. Поки що ніхто не в стані спрогнозувати довготривалих наслідків від споживання генетично модифікованих продуктів.

У вересні 2003 р. сталася значна подія для тих, хто стежить за впровадженням у світі сучасних біотехнологій, здобутків генетичної інженерії зокрема. Набрав чинності Картахенський протокол про біобезпеку. Він став першим юридично зобов'язуючим документом, який має на меті регулювання міжнародних перевезень живих модифікованих організмів та гарантування безпеки під час їхнього переміщення, переробки та використання. Україна приєдналася до цього Протоколу ще в грудні 2002 р. Документ підписало понад 100 держав світу, а ратифікувало та стало його сторонами - 57 країн. Ці країни визнають, що продукти біотехнології мають великий потенціал для поліпшення добробуту людей, але, водночас, можуть мати несприятливий вплив на збереження і використання біологічного різноманіття з урахуванням також ризиків для здоров'я людини. Тому держави, що підписали Протокол, застосовуватимуть проголошений у ньому принцип перестороги під час прийняття рішень про використання генетично модифікованих організмів (ГМО).

Протокол стосується не всіх типів генетично модифікованої продукції. Він не регулює перевезення отриманих завдяки генетичній інженерії фармацевтичних препаратів і продуктів, вироблених з ГМО, наприклад, олії з трансгенної кукурудзи або кетчупу з трансгенних помідорів. Основну увагу цей документ приділяє живим модифікованим організмам, призначеним для вивільнення у довкілля (насіння, дерева, риба).

Спільно боротися за біобезпеку вирішили такі країни: Білорусь, Болгарія, Молдова, Румунія, Словенія, Україна, Хорватія, Чеська Республіка. У Західній Європі - Австрія, Данія, Іспанія, Люксембург, Нідерланди. Норвегія, Франція, Швейцарія, Швеція та ін. Однак основний світовий виробник ГМО - США - не є стороною ні Протоколу, ні Конвенції про біологічне різноманіття. Перша зустріч сторін Картахенського протоколу з біобезпеки відбувся 23-27 лютого 2004 р. в Малайзії. Про те, що проблема біобезпеки переросла рамки окремих країн і регіонів, свідчить і підвищена увага до неї Організації Об'єднаних Націй. Більшість розвинутих країн світу вже встановили власні правила та стандарти стосовно генетично модифікованих організмів та їхнього використання, тобто системи біобезпеки для зменшення або недопущення можливих ризиків. Інша ситуація - в країнах, які розвиваються і не мають достатньо ресурсів для забезпечення біобезпеки.


190 3. Безпека людини в різних сферах життєдіяльності

Прийняття Картахенського протоколу поставило ще й міжнародні вимоги до країн, які до нього приєдналися. Зважаючи на це, Програма ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП) та Глобальна екологічна фундація (ГЕФ) започаткували проект з розробки національних рамкових структур з біобезпеки більш ніж у 100 країнах світу. Україна також стала учасницею цього проекту. У нас не існує поки що спеціального законодавства з біобезпеки, чіткої системи регулювання продуктів біотехнології. Повільно йдуть справи також із залученням широких кіл громадськості та незалежних спеціалістів у вирішення питань стосовно використання ГМО. Проект ЮНЕП-ГЕФ має допомогти у впровадженні Картахенського протоколу через розвиток прозорої національної структури з біобезпеки.

У рамках проекту планується робота Національного координаційного комітету, в якому зібрано представників науки, юстиції, освіти, екології, медицини, промисловості, громадських організацій, Верховної Ради, Адміністрації Президента, РНБОУ. Комітет невдовзі приступить до підготовки законопроекту, низки інших документів з біобезпеки України.

Загальна вартість міжнародного проекту ЮНЕП-ГЕФ "Розробка національних рамкових систем з біобезпеки", до якого залучено 120 держав світу, становить 38,4 млн дол. США. На глобальному рівні він триватиме 3,5 роки. Термін національних проектів - 18 місяців. Проект ЮНЕП-ГЕФ для України розпочався у квітні 2003 р. Його загальна вартість - 235 тис. дол. США. Внесок України - 78 тис. дол. -США, які використовуватимуть, головно, при наданні послуг (оплата офісів, проведення консультацій та семінарів, адміністративна підтримка).




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.