Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Л СТВОРЕННЯ І РОЗВИТОК ГРОШОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ



Становлення України як незалежної, суверенної держави обу­мовило необхідність створення власної грошової системи, яка за­безпечувала б можливість українським владним структурам са­мостійно керувати грошовим оборотом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки. Організаційно-право­ві засади створення грошової системи України були закладені в Законі України «Про банки і банківську діяльність», ухваленому Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Цим законом НацІ-ональному^ банку України надавалося монопольне право здійс­нювати емісію грошей на території України та організовувати їх обіг, забезпечувати стабільність грошей, проводити єдину гро­шово-кредитну політику тощо. Це означало, що ніякі Інші органи нашої країни, а тим більше інших країн, не мали права втручати-


ся в цю сферу. Відтак оборот грошей на нашій території ставай підвладним виключно органам української держави .

Перші практичні кроки щодо створення власної грошової сис­теми були зроблені після виходу України зі складу СРСР, коли 10 січня 1992 р. були запроваджені українські купоно-карбованці багаторазового користування як доповнення до рублевої грошо­вої маси. Тобто в обороті одночасно опинилися два види валюти — попередні рублі, емісія яких перейшла від союзного уряду до Ро­сійської Федерації, та купоно-карбованці, право емісії яких було закріплено за НБУ. Весь безготівковий оборот продовжував об­слуговуватися виключно попередньою, тепер уже російською, валютою — рублями.

Паралельне використання в 1992 р. двох валют — старої і но­вої— зумовлювалося рядом обставин:

— Центральний банк РФ ще з вересня 1991 р. перестав над­
силати в Україну рублеву готівку, що спровокувало значні ускла­
днення в забезпеченні потреб обороту в готівці;

— на межі 1991—1992 рр. Україна вслід за Росією стала на
шлях лібералізації цін, унаслідок чого середній рівень їх зріс
майже десятикратне, що значно збільшило попит на готівку, якої
Україна не могла отримати від Росії;

— Україна не мала в той час власної бази для виготовлення
грошових знаків, а фінансове становище держави не давало змо­
ги зразу замовити за кордоном достатню масу грошей, щоб
швидко замінити ними старі гроші.

З огляду на ці обставини Україна, ще будучи в складі Союзу, почала готувати свої грошові знаки. Але статус союзної респуб­ліки не дозволяв їй мати власні гроші, і уряд пішов по шляху ви­пуску допоміжних (до рубля) знаків — купонів, які, за визначен­ням, можуть бути тільки паралельними грошима.

Поступове, виважене запровадження нових грошей поряд зі старими відкривало можливість уникнути обвального перепов­нення ними каналів обороту, не допустити швидкого знецінення, забезпечити їм певні конкурентні переваги порівняно з рублем, Тому спочатку купоно-карбованець котувався навіть вище від рубля. Наявність в обороті України рубля як російської валюти

До кінця 1991 р, Україна входила до складу СРСР, не мала власного емі­сійного центру, не мала можливостей впливати на сталість грошей, на пере­лив грошових ресурсів через кордони, використовувала гроші, шо емітували­ся союзним Держбанком. Тому немає підстав вважати, що з прийняттям Закону «Про банки і банківську діяльність» почала функціонувати власна грошова система.


провокувала її накопичення І використання на російському ринку для закупівлі потрібних Україні сировинних та енергетичних ре­сурсів. Ці обставини давали підстави думати, що Україні вигідно мати дві валюти, і багато хто пропонував усіляко затягувати па­ралельний обіг рубля і купоно-карбованця.

Проте паралельний обіг рубля і купоно-карбованця не приніс Україні очікуваних позитивних наслідків. Навпаки, досить швид­ко виявилися значні недоліки двовалютної системи грошового обороту. Вона Істотно ускладнювала управління внутрішнім го­тівковим обігом, організацію внутрішніх безготівкових розрахун­ків та зовнішніх розрахунків, насамперед з Російською Федераці­єю. Незабаром купоно-карбованець втратив свої початкові пере­ваги перед рублем І став швидко знецінюватися. Виникли помітні перебої у внутрішніх і зовнішніх платежах.

Конкретними чинниками, що ускладнювали стан грошового обороту на початку запровадження купоно-карбованця, були:

1. Обвальний спад виробництва під впливом лібералізації цін
та розриву попередніх господарських зв'язків, скорочення дер­
жавного замовлення. Тільки за січень 1992 р. обсяг промислового
виробництва скоротився на 19,8%, у тому числі товарів широкого
вжитку — на 28,1%, продуктів харчування — на 41,2%. Роздріб­
ний товарообіг знизився на 61%. Усе це скорочувало попит на
гроші, І частина наявних в обороті грошей виявилася зайвою,
провокуючи зростання цін.

2. Вільне використання російського рубля на внутрішньому
ринку України сприяло широкому відпливу товарів за межі
України, підриву товарної основи внутрішнього грошового обігу.
Тому уряд України змушений був перевести весь готівковий обіг
на карбованцеву валюту і вилучити з нього рублеву валюту. Цей
крок забезпечував повний контроль НБУ за сферою готівкового
обороту. Проте він відкривав широкі можливості для викорис­
тання емісії грошей для покриття фінансових потреб уряду, які в
той час зростали надзвичайно швидко, що стало одним Із голов­
них чинників розкручування в Україні гіперінфляції.

3. З ініціативи РФ у середині 1992 р. у рублевій зоні була за­
проваджена система взаємозаліку через кореспондентські рахун­
ки, відкриті в розрахунковому центрі при Центральному банку
РФ. Унаслідок цього платежі між країнами рублевої зони були
взяті під контроль Центральним банком РФ. Рубль втратив свій
статус єдиної грошової одиниці, виникло кілька рублів — росій­
ський, український, білоруський тощо. Курс українського рубля
щодо російського став швидко падати. Україна втратила будь-які


переваги від використання в безготівковому обороті Іншої валю­ти — рубля.

Повне запровадження карбованця в готівкову сферу при об­слуговуванні безготівкового обороту виключно рублем призвело до механічного розриву єдиного грошового обороту на дві відо­кремлені частини. Перехід грошей Із однієї частини в Іншу вима­гав обміну їх за валютним курсом. Виникла спотворена ситуація, за якої валютний курс грошей при використанні їх у готівковому та безготівковому оборотах роздвоївся. Це сприяло розвитку ма­сових фінансових спекуляцій, пов'язаних з переведенням грошей з однієї форми обороту в іншу, відпливу грошових капіталів з України за кордон, зокрема в Росію.

Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу двох валют. Президент України указом «Про реформу грошової сис­теми України» від 12 листопада 1992 р. запровадив купоно-карбованець у сферу безготівкового обороту і вилучив з нього рублеві гроші. Нові гроші були названі «український карбова­нець», дістали статус тимчасових національних грошей і стали єдиним на території України засобом платежу. Український кар­бованець як тимчасові гроші взяв на себе левову частку фінансо­вих негараздів перехідного періоду і виконав цим свою історич­но-жертовну місію. На ньому методом спроб І помилок будува­лася національна грошова система України. Уведенням у загаль­ний оборот українського карбованця завершився перший етап формування національної грошової системи України.

На другому етапі Національний банк України, спираючись на норми Закону України «Про банки і банківську діяльність)--(1991 р.), відпрацьовував окремі елементи та організацію функці­онування грошової системи. До основних напрямів та найбільш відчутних результатів розвитку грошової системи на цьому етапі можна віднести:

1. Розбудову власного емісійного механізму, який включає:

— створення Банкнотно-монетного двору НБУ, що має повний
Цикл високоякісного виробництва паперових грошей та монети;

— розроблення дизайну, установлення номіналу, платіжних
ознак, забезпечення системи захисту грошових знаків та монет;

— розроблення правил випуску в обіг, зберігання, інкасації,
вилучення з обігу готівки, ведення касових операцій тощо.

2. Формування механізму регулювання НБУ пропозиції гро­
шей, завданням якого є;

— відпрацювання механізму централізованого регулювання
банківськими резервами;


— запровадження механізму рефінансування комерційних банків;

— розвиток операцій на відкритому ринку.

3. Розроблення методики та методології грошово-кредитної по­
літики НБУ, накопичення досвіду практичного застосування інст­
рументів грошово-кредитної політики, розмежування сфер засто­
сування фІскадьно-бюджетноїта грошово-кредитної політики.

4. Розбудова національної платіжної системи, що охоплює:
—створення системи електронних платежів на міжбанківсь-

кому рівні;

—розроблення методичних та інструктивних документів щодо організації безготівкових розрахунків на міжгосподарському рівні;

—розроблення методичних та організаційних засад створення електронної системи масових платежів.

5. Формування механізму валютного регулювання, який
включає:

—розвиток інфраструктури валютного ринку та формування методичних та організаційних засад здійснення операцій на ньому;

—порядок регулювання валютного курсу;

—створення механізму формування та використання золото­валютних резервів;

—формування звітності щодо платіжного балансу країни, здійснення його аналізу та прогнозування,

6. Розроблення та випробування на практиці спеціальних за­
ходів з подолання гіперінфляції та регулювання Інфляції.

Перелічені заходи дали можливість сформувати протягом 1993—1996 рр. правові та організаційні основи національної грошової системи ринкового типу, яка спроможна була забезпе­чити належне управління грошовим оборотом відповідно до по­треб економіки країни.

Новій ситуації, що склалася в управлінні грошовим оборотом, не відповідав статус тимчасової валюти, що зберігався за україн­ським карбованцем. Тимчасові гроші не можуть належним чином виконувати одну з найважливіших функцій — функцію нагрома­дження. Це підриває інтереси економічних суб'єктів до накопи­чення грошей як джерела інвестування, стримує економічне зрос­тання, знижує ефективність антиінфляційної політики, зміцнення державних фінансів. У зв'язку з цим особливої гостроти набуло питання запровадження в оборот постійної грошової одиниці — гривні. 25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», згідно з яким з 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилучений український карбованець і введена пос­тійна грошова одиниця — гривня та її сота частина — копійка.


Цим закінчився другий етап розбудови грошової системи України і розпочався третій.

На третьому етапі відбувається подальше вдосконалення ме­ханізмів та інструментів грошової системи, що були розроблені на попередньому етапі. Важливою віхою тут стало прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону «Про Націо­нальний банк України». Хоча в цьому законі безпосередньо про грошову систему мова не йде, прбте ті функції НБУ, які станов­лять основу грошової систем й/знайшли широке відображення. Це, зокрема, розділ IV «Грошово-кредитна політика», розділ V «Управління готівковим грошовим обігом», розділ УШ «Діяль­ність Національного банку щодо операцій з валютними ціннос­тями». У них чітко виписані права та обов'язки НЙУ щодо забез­печення стабільності національних грошей, регулювання грошо­вого обороту, визначені методи та інструменти грошово-кре­дитної політики та інші види діяльності НБУ, що формують гро­шову систему країни.




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.