Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Утворення Світу Книга пізнання явищ Ра



Промова слів Володаря Всесвіту, які вимовив він після того, як прокинувся до життя він: “Я той, хто існував як Хепра (сонячний бог), повернувся до існування і почалось буття. Почало існувати все після того, як повернувся до існування я. Багато істот вийшло з вуст моїх. Не існувало ще небо і не існувала земля. Не було ще створено ґрунт і змії1 в місці цьому. Я утворив їх з Нуна2, з небуття. Не знайшов я собі місця, аби постати там. Міркував я в серці своєму і поклав основу воістину. Утворив я образи всі. Був я один, бо не виплюнув я ще Шу3, не відригнув я ще Тєфнут4, і не було іншого, хто творив би зі мною. Поклав я основу в серці своєму й почали жити багаточисельні істоти від істот, народжених від істот, народжених ними. Я поєднався з думкою моєю, дав напрямок та життя їй в серці моєму і поклав її в свій рот. І виплюнув я Шу, і відригнув я Тєфнут. Мовив батько мій Нун: "Та зростуть вони!" І Око моє було позаду них вічно5. Відокремились вони від мене після того, коли я існував як єдиний бог, і от три боги зі мною. Був я на землі цій, і Шу і Тєфнут зраділи у водах, де вони були, і привели вони до мене Око моє з собою. І після цього зібрав я частки тіла і окропив їх сльозами, і почали існувати люди зі сліз моїх, які витекли з Ока мого6. І розгнівалось Око моє на мене, коли прийшло воно і знайшло інше7 на місці своєму. І прикрасив я його блиском, що його утворив я раніше, і розмістив його на обличчі моєму, і після того панувало воно над усією землею8... І створив я змій усяких та істот всіляких за допомогою їх. І народили Шу та Тєфнут (Геба) і Нут, і народили Геб та Нут Осіріса, Гора Хент-ен-Мерті, Сета, Ісіду та Нєфтіду з тіла єдиного, одного після іншого, і народили вони потомство багаточисельне на землі цій.”

А ось інший варіант цього ж міфу: В далекі часи, багато мільйонів років тому був Хаос – нескінченний і бездонний океан. Цей океан називався Нун... Скам'янілі води Нуна, здавалось, навіки застигли в нерухомості. Ніщо не порушувало спокою. Проходили століття, тисячоліття, а океан Нун залишався нерухомим. Але одного разу трапилось диво. Вода раптом затремтіла, сколихнулася, і на поверхні з'явився великий бог Атум. – Я існую! Я утворю світ! Не маю я ані батька, ані мати; я – перший бог у Всесвіті, і я створю інших богів! – З неймовірним зусилля Атум відірвався від води, злетів понад безоднею і, піднявши руки, промовив чарівне слово. В ту ж мить пролунав приголомшливий гуркіт, і серед пінних бризок виріс пагорб Бен-Бен [символічно – потенційна творча сила Всесвіту]. Атум спустився на пагорб та почав міркувати, що йому робити далі. – Я створю вітер – так міркував Атум.– Без вітру цей океан знову замре й залишиться назавжди нерухомим. А ще я створю богиню дощу й вологи, щоб вода океану підпорядковувалась їй. І Атум створив бога вітру Шу й богиню вологи Тєфнут – жінку з головою лютої левиці. Це була перша божественна пара на землі. Але тут трапилось нещастя. Непроглядний морок все ще оточував Всесвіт, і в темряві Хаоса Атум втратив своїх діточок. Скільки він не кликав їх, оглушаючи водяну пустелю плачем та жалем, відповіддю йому було безмолв'я. В повному відчаї Атум вирвав своє Око, й, звертаючись до нього, вигукнув: – Око моє! Зроби те, що я тобі скажу. Йди в океан, розшукай моїх дітей Шу й Тєфнут, та поверни їх мені. Око відправилось до океану, а Атум сів і почав чекати його повернення. Втративши врешті всіляку надію знову побачити своїх діточок, Атум вигукнув: – О горе! Що ж робити мені? Мало того, що я навіки втратив свого сина Шу й свою доньку Тєфнут, я до того ж ще й залишився без Ока! І він створив нове Око й влаштував його в свою пусту глазницю. Вірне Око після багатолітніх пошуків все ж таки знайшло дітей Атума в океані. Тільки-но Шу й Тєфнут зійшли на пагорб, бог кинувся їм назустріч, аби скоріше їх обійняти, як раптом Око, палаючи від люті, підскочило до Атуму та гнівно прохрипіло: – Що це означає?! Чи не за твоїм словом я пішло в океан Нун й повернуло втрачених дітей! Я вірно відслугувало тобі, а ти... – Не гнівайся,– промовив Атум.– Я розташую тебе на лобі, і ти звідти споглядатимеш світ, який я створю, милуватимешся його красою. Але ображене Око не бажало слухати ніяких виправдань. Бажаючи покарати бога за зраду, воно перетворилось на отруйну змію кобру. З погрожуючим шипінням кобра роздула шию й висторчила отруйні зуби, націленя прямо на Атума. Однак бог узяв спокійно змію в руки й розташував її на лобі. З того часу око-змія прикрашає корони богів та фараонів. Називають цю змію урієм. Далі з вод океану виріс білий лотос. Бутон розкрився, й звідти вилетів бого сонця Ра, який приніс світові довгоочікуване світло. Побачивши Атума та його діточок, Ра заплакав від радості. Його сльози впали на землю й перетворилися на людей.

Примітки: 2. Змій (урей) – премудрі істоти вищого виміру, або символ мудрості та посвячення в таїни життя. 3. Нун – першопочатковий Хаос, символічно – скам'янілі холодні води океану, з котрого все почало існувати. 4. Шу – бог повітря, вітру. Порівняймо "шу"–"бог повітря" та "ішешні"–"я виплюнув". 5. Тєфнут – богиня дощу та вологи, символічно – сестра і жінка Шу, донька Ра. Порівняймо "тєфнут" та "тєфні"–"я відригнув". 6. Тобто охороняло їх. 7. В оригіналі "реміт"–"сльози" та "ремет"–"люди". 8. Іншим оком бога сонця є Місяць. 9. В даному випадку "землю" можна розглядати також як пробуджений до життя Всесвіт, тобто Сонячну систему.

 

 




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.