Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЧЕРНІГОВО – СІВЕРСЬКЕ КНЯЗІВСТВО



Тема № 3 : ПОЧАТОК ФЕОДАЛЬНОЇ РОЗДРОБЛЕНОСТІ.

Феодальна роздробленість – це розпад єдиної централізованої держави на кілька малих.

Причини феодальної роздробленості:

1. Велика територіальна протяжність К. Русі.

2. Етнічна неоднорідність населення.

3. Посилення боярства, яке ставило місцеві інтереси вище , ніж державні.

4. Панування натурального господарства і відсутність постійних торгово- економіч-них зв’язків між окремими землями.

Натуральне господарство – це таке господарство , при якому все необхідне для життя вироблялось всередині феодального помістя , майже нічого не продавалось і не куплялось.

5. Поява великої кількості міст в удільних князівствах , які стали економічними і

військово - політичними центрами цих князівств . Між ними і Києвом наростало

суперництво і боротьба.

6. Зміна торгових шляхів у зв’язку з пануванням у степах кочівників.

7. Посилення нападів кочовиків на Русь і Київ , що значно послаблювало їх.

8. Відсутність на Русі єдиного узаконеного способу успадкування великокнязівської

влади , що приводило до постійних міжусобиць між князями за землі і владу.

З піднесенням удільних князівств і послабленням влади київського князя

Посилювався сепаратизм.

Початком феодальної роздробленості вважається 1132 рік – рік смерті Мсти-слава Володимировича. Але першим кроком до феод. роздробленості була адміністративна реформа Ярослава Мудрого (1054р.). Другим кроком був Любець-кий з’їзд (1097р), на якому було введено принцип «отчинності».

«Слово о полку Ігоревім» так описує початок феодальної роздробленості: «Пере-

стали князі з кочівниками воювати, а один з одним воювали та чвари на себе підій-

мали».

В ХІІ ст. Русь розпалась на кілька князівств, в т.ч. на українських землях утворились:

Київське , Чернігіво – Сіверське , Переяславське , Галицьке і Волинське князівства.

Київська Русь перетворилась на федеративну монархію .

Федеративна державаце велика складна держава, яка складається з менших держав, які мають державний суверенітет ( незалежність)

Кожне з удільних князівств стало незалежною державою , на чолі якої стояв удільний князь. Він мав своє військо, сам чинив суд, збирав податки. Влада князя опиралась на боярську раду , яка була дорадчим органом при князі , та на дружинників, з числа яких він призначав посадників, тисяцьких та тіунів. За формою правління ці князівства були князівськими монархіями. Спільні для всієї Русі питання вирішувалися на князівських снемах.

КИЇВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО.

До нього входили землі колишніх древлян, полян, частково уличів і дреговичів.

Це найгустіше заселене князівство, мало 79 міст.

Київські землі не були спадковою вотчиною якоїсь князівської династії , вони

Вважалися власністю великокнязівського столу.

В 2 пол. ХІІ ст. роль Києва як об’єднавчого центру держави значно послаблю-ється. Але володіти ним хочуть всі удільні князі, через це вчиняють постійні набіги

на Київ. Двічі його захоплював син Мономаха Юрій Долгорукий, але втримати його

не зміг. Найбільший розгром Києва вчинив син Долгорукого і внук Мономаха воло-

димиро – суздальський князь Андрій Боголюбський.

В березні 1169 р.він разом із 12 удільними князями та загоном половців і чехів

здійснив похід проти Києва. Мета походу:спроба перехопити у Києва роль політичного і релігійного центру Русі і перетворити на такий центр Володимиро – Суздальське князівство.

Місто було пограбоване, люди частково перебиті, частково вивезені в полон. З Киє-ва вивезли все майно, книги, дзвони. Після цього Київ уже піднятись не зміг, він втратив роль центра держави, але залишився одним із найбільших міст Русі.

 

ЧЕРНІГОВО – СІВЕРСЬКЕ КНЯЗІВСТВО.

Займало територію на лівому березі Дніпра ( землі сіверян, радимичів і в’ятичів).

Головне місто - Чернігів.

Стало удільним ,незалежним від Києвакнязівством в сер. ХІ ст.( 1054р.), а повніс-

тю відокремилось після Любецького з’їзду ( 1097р.). Династію Чернігівських князівзаснував син Святослава Ярославича - Олег Святославович ( Гореславович), тому цю династію називали Ольговичі.

У 1097 р. за рішенням Любецького з’їзду із його складу виділили Новгород – Сіверське князівство. У 1178 р. новгород – сіверським князем став Ігор Святосла во-

вич . Він разом із союзниками розгромив половців на Дону. У 1185 році він робить

другий похід на половців, але вже без союзників. В битві на р. Каялі він був роз- громлений, попав у полон . Ці події описані в творі невідомого автора «Слово о полку Ігоревім»( ~1187 р.) .В ньому автор згадує багато руських князів , звертається до них із закликом об’єднатися для боротьби з половцями.

Поразка Ігоря відкрила на Русь дорогу половцям.

Вже в ХІІІст. Чернігівське князівство розпалось на 16 князівств.

 

ПЕРЕЯСЛАВСЬКА ЗЕМЛЯ

Розташоване на Лівобережжі,на південний схід від Київського. Як удільне виникло

в 1054 р. , але і в ХІІ – ХІІІ ст.. не було самостійним, бо повністю залежало від Києва.

Це князівство межувало на півдні зі степом, тому постійно потерпало від набігів половців. Потребувало постійної допомоги Києва як військової, так і продовольст-вом. Для захисту його півд. кордонів туди були переселені племена торків, печенігів,

Тупеїв та берендеїв.

Переяславські князі брали активну участь у боротьбі з половцями. Найбільше прославились у цій боротьбі Ярополк Володимирович, Із’яслав Мстиславович та

Володимир Глібович. Саме після смерті останнього у 1187 р. київський літописець

вперше вжив назву «Україна», позначивши нею Переяславські землі.

 




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.