Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тема. Дерматит та екзема. Професійні дерматози

Лекція №5

Дерматит – запалення шкіри. Контактний дерматит – запалення шкіри, зумовлене безпосередньою дією на неї фізичних або хімічних чинників зовнішнього середовища. Фізичні чинники: механічні подразники (тиск, тертя), високі і низькі температури (опіки, обмороження), ультрафіолетові промені (сонячний дерматит), електричний струм, іонізуюча радіація. Хімічні чинники: кислоти, луги, лікарські речовини. Одні чинники відносяться до безумовних (облігатних) подразників, що здатні викликати дерматит у кожної людини (наприклад, концентровані кислоти, луги, висока t°), інші – до умовних (факультативних) подразників, що можуть викликати дерматит у осіб, які мають підвищену чутливість до них (лікарські, косметичні засоби). Класифікація контактних дерматитів:

1. За патогенезом:

- Простий контактний

- Алергійний контактний

2. За перебігом:

- Гострий

- Хронічний

Клінічна картина гострого дерматиту залежно від концентрації та тривалості дії подразника може виражатись у кількох формах:

a) Еритематозна – почервоніння і набряк шкіри, що може супроводжуватись свербежем, печінням, болючістю

b) Везикульозна або бульозна – виникнення міхурців або міхурів на еритематозному фоні, на місці яких утворюються ерозії, кірочки, лущення

c) Некротична характеризується утворенням виразок з некротичним розпадом ткканин

  Простий контактний дерматит Алергійний контактний дерматит
1. Зумовлений безумовними (облігатними) подразниками Зумовлений умовними (факультативними) подразниками
2. Висипка з’являється в місці контакту з подразником Висипка з’являється не тільки в місці контакту, а й на віддалених ділянках
3. Із суб’єктивних відчуттів переважає печіння Із суб’єктивних відчуттів переважає свербіж
4. Виникає відразу після контакту Розвивається через певний період, при повторному контакті
5. Не схильний до мокнуття Схильний до мокнуття

Якщо дія подразника тривала, то розвивається хронічний дерматит, якому властиві почервоніння із синюшним відтінком та ліхеніфікація шкіри (суха, груба шкіра, з посиленим шкірним малюнком). РПМВ. Проведення шкірних алергологічних тестів (краплинні, внутрішньо шкірні, аплікаційні); негайне усунення дії подразнюючого чинника. Виконання призначень лікаря. Загальна терапія (при алергійному контактному дерматиті):

- Гіпосенсибілізуючі препарати (тіосульфат натрія, хлорид чи глюконат кальцію)

- Антигістамінні препарати (лоратадин, цетиризин, кларитин, феністил)

- Сечогінні препарати за наявності набряків (фуросемід, лазикс)

- Ентеросорбенти

- У тяжких випадках – кортикостероїди

Місцева терапія:

- У гострій стадії за наявності мокнуття примочки з дез. р-нів, за відсутності мокнуття – збовтувальні суспензії

- У хронічній стадії – креми та мазі з протизапальною дією з додаванням кортикостероїдів (преднікарб, тридерм, лоринден – А, кортонітол)

ЕКЗЕМА

Екзема – дерматоз нейроалергійного ґенезу, який розвивається внаслідок дії екзогенних і ендогенних чинників у осіб з природженою або набутою схильністю до нього. Класифікація. За тривалістю перебігу:

- Гостра (до 2 міс)

- Хронічна (понад 2 міс)

За етіопатогенетичними ознаками:

- Справжня (істинна)

- Мікробна

- Себорейна

- Дитяча

- Професійна

Клінічна картина:

· Справжня екзема характеризується поліморфізмом первинних елементів висипу: дрібні сверблячі міхурці на еритематозному фоні, дрібні яскраво-червоні папули. Вторинні елементи: яскраво - червоні ерозії (на місці лопнувши міхурців), які виділяють прозорий серозний ексудат, утворюючи ділянки мокнуття; жовтуваті вологі кірочки засохлих виділень, екскоріації. У міру завершення процесу кількість міхурців зменшується, мокнуття припиняється, на поверхні ураженої ділянки – дрібне лущення. Справжня екзема локалізується переважно на обличчі і кінцівках, характеризується симетричним розміщенням вогнищ ураження, які не мають чітких меж.

· Мікробна екзема виникає навколо трофічних виразок, інфікованих ран, піодермічних процесів (імпетиго, звичайна ектима), характеризується асиметричним висипом, чіткими межами ділянки ураження, приєднанням до елементів висипу гноячків.

· Дитяча екзема є одним з найбільш розповсюджених дерматозів алергічного походження.

· Себорейна екзема локалізується на ділянках шкіри з найбільшим вмістом сальних залоз (волосиста частина голови, ділянки за вухами, обличчя, груди), характеризується появою на фоні гіперемії дрібних жовтувато-рожевих папул, жирних жовтуватих лусочок.

· Професійна екзема виникає під впливом шкідливих чинників виробництва (клінічні прояви, як у разі справжньої екземи).

Виконання призначень лікаря:

Загальна терапія:

1. Гіпосенсебілізуюча терапія

2. Антигістамінні і седативні препарати

3. При набряку тканин - сечогінні

4. В тяжких випадках – кортикостероїди

5. У разі мікробної екземи – антибіотики

Місцева терапія:

- У разі мокнуття – примочки із дез. р-нів (2% р-н борної к-ти, 0,25% р-н нітрату срібла, відвар кори дуба, звіробою) або аерозолі (оксикорт, оксициклозоль)

- Зі згасанням запального процесу і зникненням мокнуття – кортикостероїдні мазі (целестодерм, дипросалік, флуцинар, синафлан, преднікарб)

Простий хронічний лишай (лишай Відаля; обмежений нейродерміт) – проявляється однією або декількома сверблячими ділянками ліхеніфікації. Етіологія: остаточно не з’ясована. Сприяючи чинники: нервово-психічні розлади, супутні захворювання гепатобіліарної системи, травного каналу тощо. Хвороба розвивається внаслідок тривалого локального свербежу, який може викликати висипання дрібних блискучих папульозних елементів у вигляді вогнищ ліхеніфікації тілесного або рожевого кольору. Локалізація: потилична ділянка, задня і бокові поверхні шиї, внутрішня поверхня стегон, згинальна поверхня ліктьових і колінних суглобів. РПМВ. ЗАК, ЗАС, кал на я/г, біохімічний аналіз крові, визначення вмісту глюкози в крові. Дієта з виключенням харчових алергенів. Виконання призначень лікаря:

- Змащування ділянок ураження кортикостероїдними мазями (синафлан, лоринден-А, дипросалік, бетасалік) під оклюзійну пов’язку (під поліетиленову плівку)

- Проведення ін’єкцій у ділянку ураження стероїдами або доксепіном

Перебіг захворювання тривалий (від кількох місяців до кількох років).

АТОПІЧНИЙ ДЕРМАТИТ (дифузний нейродерміт)

Основні чинники ризику:

· Спадковість (92%), наявність алергійних захворювань у батьків

· Штучне вигодовування дитини з перших днів життя

· Ексудативний діатез, дитяча екзема в дитячому віці

У розвитку хвороби виділяють три стадії:

- Немовляткова ексудативна стадія (дитяча екзема), розвивається на першому році життя: на обличчі, кінцівках на фоні еритеми дрібні міхурці, мокнення, кірочки, лущення, які супроводжуються свербежем, що приводить до розчухів

- Друга, інфільтративна стадія розвивається у 10-12 років: у ліктьових, підколінних складках еритема, ліхеніфікація, лущення, екскоріації в результаті свербежу

- Третя стадія (юнацький вік і у дорослих ): у ліктьових, підколінних складках, на шиї, розгинальних поверхнях кистей шкіра суха, ущільнена, лущиться, вкрита розчухами.

РПМВ. Рекомендувати хворим дієту з виключенням харчових, респіраторних алергенів, застосовувати нейтральні або кислі мила, після миття шкіру складок змащувати кремом з вмістом олії, не носити білизни з вовняних і штучних тканин. Виконання призначень лікаря.Загальна терапія: як при екземі. Місцева терапія: кортикостероїдні креми і мазі (елоком). Перебіг хронічно-рецидивний, біля 15-20 років, у 30-50% хворих розвивається бронхіальна астма, алергічний ринит.

 

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.