Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Послідовність навчання технікі ( на прикладі основних видів легкої атлетики)



Основна мета перших занять з новачками - навчання елементарної техніці, яку в подальшому можна вдосконалювати, чи не перевчаючи, а тільки уточнюючи напрям рухів, амплітуду, швидкість виконання, додаючи нові елементи. На думку Н.Г.Озоліна [2002], важливо, щоб новачки почали займатися тим видом легкої атлетики, який їм подобається. Пробудження інтересу до легкоатлетичним вправам з перших занять - обов'язкова умова успішності процесу спортивної підготовки надалі. У той же час необхідно пам'ятати, що інтерес багато в чому визначається успішністю оволодіння технікою досліджуваних вправ, що у свою чергу залежить від підбору доступних за складністю вправ та індивідуальних завдань.

У кожен урок з групою початківців зазвичай включається декілька видів легкої атлетики: біг на короткі дистанції або бар'єрний біг, один вид метання, потім один вид стрибків і на закінчення біг в спокійному темпі. Поступово від уроку до уроку учні освоюють елементарну техніку всіх основних видів легкої атлетики. Це дозволяє не тільки забезпечити різнобічну підготовленість, але й правильно вибрати спортивну спеціалізацію для юних легкоатлетів. У таблиці 7.4 вказана рекомендована послідовність у навчанні.

Щоб ознайомити новачків з першим вправою (як і з подальшим), потрібно показати його і розповісти про його структуру.

Займаються повинні подумки повторити його («ідеомоторні ефект»), а потім відтворити. Для успішного навчання елементарну техніку необхідна достатня кількість повторень досліджуваного вправи. На початку навчання кількість повторень невелике, а тривалість відпочинку між спробами достатня. Прості рухи чи дії без особливого навантаження повторюються частіше. Це можливо, наприклад, при освоєнні елементів техніки стрибка з жердиною: переклад жердини в упор, вхід на жердину. Особливо важливо часто повторювати нові деталі техніки, коли треба досягти автоматизму. Недоцільно, однак, повторювати вправу в стомленому стані, що утрудняє правильне виконання рухів.

При розподілі вправи по заняттях Н. Г. Озолін [1979] рекомендує дотримуватися наступних правил. Навчати нескладні вправи з невеликим навантаженням можна щодня. Це особливо необхідно при освоєнні елементів техніки, наприклад, відведення списа в крайнє положення перед кидком. Також часто треба повторювати окремі елементи для їх закріплення і досягнення автоматизму. Щоденне навчання дає хороший результат і при оволодінні більш складними рухами, якщо їх виконання не вимагає великих фізичних і нервових напружень. Вправи, що вимагають досить великого навантаження, на перших порах доцільно включати тільки в 3 заняття на тиждень.

На придбання елементарного вміння зазвичай потрібно 5-8 занять. Однак швидко схоплене вміння дуже міцно. Тому в початковому навчанні не можна допускати перерви в заняттях. Засвоєну елементарну техніку слід багаторазово повторювати в декількох заняттях поспіль.

Після освоєння елементарної техніки основних видів легкої атлетики треба опанувати сучасною технікою обраного виду легкої атлетики і одночасно вдосконалюватися в техніці тих видів, які сприяють підготовці в спеціалізіруемой вправі.

Якщо займаються правильно навчені елементарну техніку, то надалі досить лише покращувати елементи і деталі. В першу чергу треба вдосконалювати ті елементи і деталі, правильне виконання яких позитивно позначиться і на інших рухах (наприклад, «загрібати» руху ноги в бігу на короткі дистанції).

Групове навчання техніці завжди поєднується з індивідуальним. Зазвичай у спортивних секціях один викладач займається з групою в 20-25 чоловік, тому йому необхідні помічники з числа найсильніших спортсменів. Викладач розповідає про досліджуваному вправі і показує його всій групі, а в разі необхідності роз'яснює його і показує окремим учням. Контролюючи правильність відтворення, викладач зобов'язаний по можливості робити вказівки кожному учневі окремо.

З урахуванням загальних закономірностей формування рухових умінь склалися усталені уявлення про раціональної послідовності процесу навчання рухових дій при навчанні видів легкої атлетики. А.А.Тер-Ованесян і І.А.Тер-Ованесян [1992] вважають, що для встановлення послідовності навчання в техніці легкоатлетичних вправ необхідно виділити основу рухів, базовий елемент. Залежно від того, в якій частині рухової дії знаходиться цей базовий елемент (основа руху), виділяються варіанти навчання техніці цілісного руху. В одному з них базовий елемент знаходиться на початку (Н), в іншому - в середині (С), в третьому - наприкінці (К). Якщо базовий елемент знаходиться на початку, його освоюють перші, потім вивчають середню частину; до неї приєднують вже освоєну початкову частину; слідом за цим вивчають техніку заключній частині; до неї приєднується вже освоєна середня частина; нарешті освоюють і закріплюють техніку вправи в цілому. Те ж відноситься до навчання окремих частин і фаз вправи. Отже, кожен із варіантів послідовного навчання складається з шести допоміжних етапів (А.А.Тер-Ованесян, І.А.Тер-Ованесян), що представлено у вигляді доопрацьованій у відповідності з нашими уявленнями таблиці 7.4

Варианты последовательности обучения основным элементам

техники легкоатлетических упражнений

(по А.А. Тер-Ованесяну, И.А. Тер-Ованесяну,1992)

  Последовательность обучения по условным этапам
І ІІ ІІІ ІУ У УІ
І вариант Н С НС К СК НСК
ІІ вариант С Н НС К СК НСК
ІІІ вариант К С СК Н НС НСК

 

Визначення основи руху (базового елементу) для його першочергового освоєння доцільно ще й тому, що навички, що формуються на початковому етапі навчання, виявляються більш стійкими і згодом з великими труднощами піддаються змінам.

Таким чином, навчання техніці легкоатлетичних вправ ведеться не обов'язково в порядку розгортання даного рухового дії (від початку до кінця). У цьому плані специфіка численних видів легкої атлетики являє собою певну складність. Однак базовий елемент в кожному виді визначити не складно. Наприклад, в метаннях - це метання з місця, у стрибках у довжину - це відштовхування в поєднанні з польотом в кроці, у потрійному стрибку треба, мабуть, виділяти відразу кілька базових елементів (стрибок, крок, стрибок) та їх зв'язки (стрибок - крок , крок - стрибок).

Ефективність навчання на різних етапах технічної підготовки може бути забезпечена змістом педагогічних впливів, розроблених з урахуванням загальних закономірностей формування рухових умінь і оцінкою за допомогою відповідних критеріїв (таблиця 5).

Эффективность обучения на различных этапах технической подготовки спортсменов

(В.Н.Платонов, 1997, по Schnabel, 1994)

Содержание обучения Этап обучения  
Начальное разучивание (грубая координация) Углубленное разучивание (точная координация) Закрепление и дальнейшее совершенствование (стабильная и вариативная точная координация)  
Решение двигательных задач Решение простых двигательных задач только в благоприятных условиях В благоприятных условиях двигательные задачи решаются легко, измеряемый результат достаточно высокий Уверенное решение двигательных задач в сложных условиях  
Измеряемый результат низкий   Уверенные действия в сложных ситуациях  
В необычных условиях и при помехах решение двигательных задач несовершенно, результат низкий  
Высокий и стабильный результат  
Качество движений Соответствие лишь обшей структуре движений При благоприятных условиях движения оптимальны и хорошо координированы Эффективное выполнение движений в сложных условиях и при помехах  
Качество движений низкое, плохая координация, отсутствует экономичность В усложненных условиях и при помехах качество движений резко снижается Координационное совершенство и всестороннее владение техникой  
Ощущения и восприятия движений, переработка информации Ощущения расплывчаты Ощущения движений уточняются, дифференцируются, воспринимаются сознательно и получают языковое оформление Высокая точность и дифференциация движений  
Кинестетические компоненты не выражены, преобладает зрительная информация  
Высокая точность кинестетической информации  
Усиливаются кинестетические компоненты  
Центральное восприятие уступает периферическому  
Воспринимается детальная словесная информация  
Четкая связь ощущений и их языкового оформления  
Программирование движений, представления о движениях Программирование и антиципация несовершенны Точное программирование на основе ощущений, антиципация движений хорошо выражена Детальное программирование с переменными элементами, дифференцированная антиципация с преодолением трудностей и помех  
Представления о движениях формируются в основном визуально, расплывчато, не дифференцированно, динамические и кинематические компоненты слабо выражены  
Представления о движениях дифференцированы и точны, выражены кинестетические компоненты, идеомоторные реакции  
Представление о движениях как о детальных тренировочных и соревновательных моделях  
Регулирование движений Регулирование несовершенно Регулирование на основе запланированных характеристик и фактического уточнения Регулирование гарантирует стабильность результатов в различных условиях выполнения движений  
Управляемость достигается за счет упрощения Усиленное напряжение мышц-антагонистов, фикса­ция суставов  
В сложных условиях антиципация регулирования неудовлетворительна Высокий уровень антиципации регулирования  
Излишнее напряжение мышц-антагонистов и частичная фиксация суставов только в сложных условиях Эффективное использование реактивных сил и силы инерции  

 

У процесі навчання техніці видів легкої атлетики необхідно вирішувати такі завдання:

1. Підготувати початківців легкоатлетів до вивчення даного виду, тобто озброїти їх знаннями, вміннями і навичками управління відносно простими рухами, необхідними для оволодіння технікою виду.

2. Оволодіти основами техніки досліджуваного легкоатлетичної вправи і технікою спеціально-підготовчих вправ.

3. Оволодіти спеціальними руховими вміннями та навичками, необхідними в спортивній, трудовій та повсякденної діяльності.

4. Оволодіти знаннями, а також вміннями викладання видів легкої атлетики.

Процес навчання в легкій атлетиці має свої специфічні особливості у зв'язку з тим, що ступінь участі вроджених рухів і придбаних рухових навичок в оволодінні технікою різних видів легкої атлетики неоднакова.

Перш ніж розпочати навчання юного спортсмена конкретного виду легкої атлетики, необхідно встановити, чи готовий він до освоєння даної вправи. Для визначення готовності використовуються контрольні вправи, які повинні дати уявлення про фізичний стан спортсмена, про його координаційних можливостях і про психічний стан. Чим ширше і різноманітніше руховий досвід учня, тим більше в нього можливостей для освоєння пропонованого рухової дії і тим менше часу буде потрібно для цього. Необхідно, використовуючи підготовчі вправи, провести певну підготовку, вміло використовуючи принципи доступності та індивідуалізації, систематичності і послідовності.

Враховуючи структурну складність техніки видів легкої атлетики, провідними методами їх освоєння є розучування вправ по частинах з поступовим з'єднанням їх в ціле. Для полегшення вивчення складне вправу необхідно спростити, виділивши в ньому основну фазу, основна ланка в ланцюжку рухів, якому підпорядковуються всі інші.

Головною фазою в ходьбі, бігу, стрибках є фаза відштовхування, в метаннях - кидок (фінальне зусилля і випуск снаряда). З навчання цим основним рухам зазвичай і починається оволодіння технікою легкоатлетичних вправ. Після цього слід переходити до вивчення допоміжних фаз і деталей техніки, поступово ускладнюючи умови виконання вправ.

З огляду на те, що навчання в легкій атлетиці спрямоване на досягнення високої майстерності у рухових діях, пов'язаних з найбільшим проявом сили, швидкості, витривалості, процес навчання даних видів тісно пов'язаний з розвитком відповідних фізичних якостей. Тому легкоатлету необхідно застосувати систему спеціально-підвідних вправ та різноманітні методи їхнього використання. При цьому техніка рухів повинна відповідати закону стабілізуючою варіативності (Д.Д.Донской), тобто бути здатною пристосовуватися до мінливих умов і блокувати збивають впливу. У зв'язку з цим всі основні вправи для навчання необхідно підбирати в межах діапазону рухової навички. При підборі вправ, виборі найбільш ефективних з них постає питання про їх сумісність, тому що одна вправа може підкріплювати інше, а може і навпаки, значно, а то й повністю послаблювати його ефект.

Подальше вдосконалення техніки виду здійснюється залежно від ступеня розвитку фізичних якостей учня, а іноді вимагає переходу на нові форми техніки. Таким чином, цикл навчання поступово повторюється на новій якісній основі.

При навчанні кожної вправи, а особливо його центральним ланкам. У видах легкої атлетики увагу спортсмена слід звернути на окремі сторони рухів в певній послідовності. Спочатку опанувати правильним вихідним положенням, встановити, які частини тіла беруть участь у виконанні рухів, уточнити напрям рухів. Після цього необхідно домогтися узгодженості рухів за оптимальною амплітудою і на невеликій швидкості. А потім вже можна поступово збільшувати швидкість рухів і виконувати їх з наростаючою силою. Таке послідовне оволодіння основними рухами дозволяє конкретно ставити окремі завдання і використовувати різноманітні методичні прийоми при навчанні техніці легкоатлетичних вправ.




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.