Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу



При регулюванні грошового обігу варто використовувати різні показники аналізу грошової маси. Зокрема, для досягнення най­кращого результату регулювати грошову масу доцільно не лише з огляду грошових агрегатів, а й враховуючи прискорення обігу грошових коштів, готівкових та безготівкових. Отже, належну увагу необхідно приділяти швидкості обігу грошей.

Швидкість обігу грошей — це частота, з якою кожна одини­ця наявних в обігу грошей використовується в середньому для реалізації товарів та послуг за певний період (рік, квартал, місяць). Швидкість обігу грошей характеризує інтенсифікацію їхнього руху під час виконання функції засобу обігу та засобу пла­тежу. Швидкість обігу грошей важко піддається обрахунку, тому для її оцінки використовуються непрямі методи.

У розвинутих країнах обчислюються два показники швидкості зростання обігу грошей:

— швидкість обігу грошей у кругообігу доходів — відношення валового національного продукту (ВНП), або національного дохо­ду, до грошової маси; характеризує взаємозв'язок між грошовим обігом і процесами економічного розвитку;

— обіговість грошей у платіжному обігу — співвідношення здійснених трансакцій з поточних банківських рахунків та серед­ньої величини грошової маси.

Зміна швидкості обігу грошей залежить від багатьох чинни­ків — як загальноекономічних (циклічного розвитку економіки, темпів економічного зростання, інфляційних процесів, сприятли­вої кон'юнктури на внутрішніх та зовнішніх ринках), так і су­то монетарних (структури грошової маси, структури грошової бази, ступеня розвитку безготівкових розрахунків, рівня процент­них ставок на грошовому ринку, рівня розвитку кредитних від­носин).

Зміна швидкості обігу грошей впливає на обсяги пропозиції грошей та платоспроможний попит, відображає зміни інтенсив­ності відтворювальних економічних процесів.

Зміна швидкості обігу грошей впливає на платоспроможний попит прямо пропорційно: при її збільшенні, за умови сталого товарообігу, платоспроможний попит відносно збільшується, і нав­паки. Прискорення обігу грошей компенсує їхню масу, що має позитивне значення при зростанні товарообігу (коли потреба в гро­шах задовольнятиметься без додаткового їх випуску). Проте за умови, що платоспроможний попит випереджає товарну пропози­цію, прискорення грошового обігу стимулює інфляційні процеси. Прискоренню обігу грошей сприяє зменшення готівкових коштів у грошовому обороті, впровадження високих технологій у безготів­кові розрахунки, інфляційні процеси тощо.

Сповільнення грошового обігу збільшує попит на гроші, змен­шує платоспроможний попит, що позитивно впливає на його стан навіть при незмінному обсязі товарообігу. Тому сповільнення гро­шового обігу є антиінфляційним інструментом.

Отже, грошовий обіг — це складне економічне явище, яке важ­ко прогнозувати та регулювати. При дослідженні цього явища було виведено закон грошового обігу.

Закон грошового обігу — це економічний закон, відповідно до якого у певний момент часу в обігу може перебувати лише пев­на, об'єктивно зумовлена маса купівельних та платоспромож­них засобів.

Закон грошового обігу виражають рівнянням Фішера:

MV = PQ,

де У — швидкість обігу грошей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q — фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в цьому періоді; М — середня маса грошей, що перебуває в обігу на цей період.

Наведена формула засвідчує: кількість грошей, що обслуговує грошовий обіг, має дорівнювати номінальному обсягу виготовле­ного національного продукту (PQ), поділеному на швидкість обігу грошей.

Беручи до уваги сучасний розвиток економічних відносин, не­обхідно пам'ятати, що частина товарів продається у кредит, тому потреба у додаткових коштах при збільшенні реалізації товарів відсутня. Для погашення боргових зобов'язань потрібна додаткова кількість грошей, і це необхідно передбачати при обрахунку опти­мальної величини грошової маси. Зважаючи на вплив додаткових чинників, закон грошового обігу набуває такого вигляду:

м IPQ-Ig+Іп-Евп

V

де М — необхідна для обігу маса грошей; Y.K — сума продажів товарів та послуг у кредит; £/7 — загальна сума платежів, строк оплати яких настав; ХВ77 — сума платежів, що погашаються внаслідок взаємного зарахування боргів.

Актуальною проблемою регулювання величини грошової маси є приведення до рівності фактичної грошової маси, що перебуває в обігу, до об'єктивно необхідної величини грошових коштів, які забезпечують належний рівень обслуговування суспільного відтво­рення. Таке регулювання можна здійснювати на основі аналізу співвідношення між попитом та пропозицією грошей.




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.