Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Чинники, що дозволили цей виступ?-



слабкість королівської влади та прогресуюче посилення відцентрових тенденцій у Речі Посполитій (децентралізація). Своєрідним ґрунтом для розгортання та поглиблення цих процесів стало зміцнення крупного феодального землеволодіння. Так 250 магнатських родів (Острозькі, Заславські, Збаразькі, Вишневецькі тощо), які проживали на Волині, тримали у своїх руках найбільші латифундії в усій Речі Посполитій. Концентрація матеріальних цінностей була величезною: 1629р. 37 найбагатших волинських магнатів володіли ¾ усіх селянських господарств. Оцінюючи цей процес, Полянська-Василенко зазначає: „Це були „королевята”, „віце-королі”, „королики”, удільні князі нової генерації, справжні правителі України, супроти яких король і сейм не мали ні авторитету, ні влади”.

Виявом слабкості королівської влади була і певна втрата контролю над реєстровим козацтвом. Козацтво створювалося для оборони коронних земель, але оскільки польська казна була, як правило, порожньою, то основною формою оплати козацькому військові стало розширення його вольностей і прав. Внаслідок цього реєстрове козацтво перетворилося на впливову самостійну силу, яку вже наказами та „ординаціями” обмежувати було не тільки важко, а й небезпечно, бо виписані з реєстру козаки, на думку офіційних польських властей, ставали „постійними резервами бунту”.

Селянсько-козацькі повстання першої половини ХУІІ ст.. сприяли накопиченню воєнного досвіду, зростанню національної самосвідомості українського народу, посиленню єдності козаків та селян у боротьбі за національне визволення, формування психологічної готовності боротися до переміжного кінця.

Важливими причинами, що робили можливим початок козацького повстання, є посилення та розширення сфери впливу Запорізької Січі, яка того часу була своєрідним зародком української державності, що за певних умов міг стати основою для створення повноцінної держави.

На жаль, серед істориків досі немає одностайності стосовно питань типології, хронологічних меж та періодизації боротьби, що розпочалася 1648р. У науковій та навчальній літературі, описуючи цей народний виступ, найчастіше вживають три терміни:

1. „повстання” (козацьке, народне, українське, селянське);

2. „війна” (козацька, селянська, громадянська, польсько-козацька, визвольна, національно-визвольна);

3. „революція” (козацька, буржуазна, національна, національно-визвольна, українська).

Народне повстання, яке розпочалося 1648р., охопивши більшу частину території та населення України, незабаром переросло у визвольну війну, а війна, зумовивши докорінні зміни в суспільному розвитку поступово переросла в національну революцію.

З огляду на це „національна революція” є саме тим узагальнюючим терміном, який адекватно відображає суть, масштаби, зміст та форми боротьби цієї доби. Аргументами на користь терміна „національна революція” є ті революційні зміни, які відбулися в житті суспільства в д. п. ХУІІ ст..:

· утворення та розбудова Української національної держави;

· встановлення нових кордонів та поступове формування державної території;

· радикальні зміни станової ієрархії, прихід до вершин влади національної за складом козацької старшини;

· скасування кріпосного права, завоювання селянами особистої свободи;

· ліквідація великої земельної власності польських та ополячених українських феодалів та утвердження дрібної (фермерського типу) козацької власності на землю;

· визволення українських міст з-під влади короля, магнатів, шляхти, католицького духовенства;

· втягнення в орбіту соціальних змін абсолютної більшості населення, всіх суспільних станів та верств, що проживали в українських землях.

Революція закінчується у вересні 1676р. після падіння гетьмана П.Дорошенка.

Ця боротьба характеризується переплетінням національно-визвольних та соціальних спонукальних мотивів. Значну роль відігравало і релігійне протистояння (католицизм – православ’я), оскільки вимоги та мета окремих суспільних сил приховувалися під релігійною оболонкою. Роль лідера виконувало козацтво, під керівництвом якого згуртувалося селянство, міщанство та духовенство.

Нині залишається відкритим питання про хронологічні межі боротьби. Як відомо вона почалася в лютому 1648р. із захоплення повстанцями ЗСічі та обрання гетьманом війська запорізького Б. Хмельницького. Закінчення Визвольної війни радянська історіографія пов’язувала з 1654р., тобто роком Переяславської угоди з Росією, роком „возз’єднання” у якому вбачалася основна мета повстання. У сучасній науковій і навчальній літературі переважає думка, що її закінчення слід пов’язувати зі смертю Б. Хмельницького 1657р., після чого починається період „руїни”, період боротьби за гетьманську владу. На думку Бойко, це дещо механічне трактування, оскільки визвольні змагання українського народу після цієї події не припинилися, а лише змінили свій характер; стали менш масштабними і локальнішими. Обгрунтованішим можна вважати висновок Смолія та Степанкова про те, що революція закінчилася після падіння гетьмана п. Дорошенка 1676р.

Періодизація війни:

I.1648р. – рік найбільших успіхів і найбільшого розмаху повстання.

II.1649 – 1653рр. – точилася напружена боротьба між ворогуючими сторонами з перемінним успіхом.

III.1654 – 1655рр. – війна України проти Польщі в союзі з Москвою; переможному завершенню війни стало на перешкоді перемир’я Москви з Польщею 1656р.

IV.1656 – 1657рр. – союз України з Семигородським князівством і спільні дії козаків зі шведською армією.

Отже, в середині ХУІІ ст.. відсутність власної держави, прогресуюча втрата національної еліти, церковний розкол, полонізація, окатоличення, наростаюче закріпачення селянства спонукали українців до масового народного виступу, а слабкість королівської влади, розширення впливу Запорізької Січі, втрата контролю над нею з боку Польщі робили цей виступ можливим. Народне повстання, що розпочалося 1648р., швидко переросло у визвольну війну. Боротьба, що точилася з 1648 – 1657рр., мала національно-визвольний, релігійний та соціальний характер.

 




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.