Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Основні релігійно-філософські системи в країнах Ст. Сходу



До основних релігійно-філософських системи в країнах Ст. Сходу відносять:

1) Буддиз.Творець цього вчення, Сідгартха Гаутама, народився 563 р. До 40 років він досяг просвітління і став називатися Буддою. Буддизм є у вигляді такої форми релігійної поведінки, як бхавана - поглиблення в себе, у внутрішній світ із метою зосередженого роздуми про істинах віри, що отримала подальше поширення таких напрямах буддизму, як “чань” і “дзен”. Етика в Буддизмі займає центральне місце і це робить її більшою мірою етичним, філософським вченням, а чи не релігією. Ранній Буддизм відрізняється простотою обрядовості. Її головним елементом є: культ Будди, проповідь, шанування святих місць, що з народженням, просвітленням для нас і смертю Гуатами, поклоніння ступам - культовим спорудам, де зберігаються реліквії Буддизму. Як і релігія, буддизм містив у собі ідею порятунок - в буддизмі його іменують «нірваною». Досягти її можливе лише слідуючи певним заповідей. Життя - страждання, що виникає у зв'язку з бажанням, прагненням до земному існуванню та його радощів. Тому слід відмовитися від бажань, і слідувати «восьмеричному шляху» - праведним поглядам, праведному поведінці, праведним зусиллям, праведною промови, праведному образу думки, праведною пам'яті, праведному способу життя і самозаглиблення. Причина всіх земних страждань людини у його особистому осліпленні; нездатність відмовитися від мирських бажань. Лише погашенням будь-яких реакцій поширювати на світ, знищенням власного «я» можна досягнути нірвани.

2) Головним, найконсервативнішим і стабілізуючим компонентом духовної культури китайців є конфуціанство. Конфуціанство — складний духовний феномен, в якому поєднались релігія, етика, естетика, теорія держави та державного правління. Назвою конфуціанство завдячує давньокитайському мислителю Кун-цзи, відомого в європейському світі як Конфуцій (551-479 pp. до н.е.). Понад 2000 років конфуціанство було ідеологією імператорського Китаю; воно заклало основи всього китайського способу життя, визначило принцип організації китайського суспільства. Його етику інколи умовно називають "етикою ритуалу", в якій подається нормативна програма праведного життя. На думку китайського мислителя, власне ритуал здатний поєднати доброчесність і щастя, волю окремої людини та її життя, витворити мир і злагоду в суспільстві. Основою основ вчення Кун-цзи є поняття, "лі" — правила благопристойності та поведінки, або правила етикету, і навіть норми благопристойної мови. "Сяо" — покірний послух, синівська шанобливість, обов'язок дітей перед батьками (молодшого до старшого в сім'ї. До принципових понять конфуціанського вчення належить "жень" (гуманізм, людинолюбство) та"і" (обов'язок). Конфуціанство на відміну від інших релігій було справжнім мистецтвом жити. В центрі його доктрини завжди перебувала людина, колектив, суспільство, налагодження правильного і впорядкованого життя на цьому світі. Головними рисами конфуціанства є: раціоналізм і домінування моралі над релігією.

Основні ідеї конфуціанства:

1) небо і духи визначають закони розвитку суспільства, а також долю людини;

2) імператор є батьком усіх китайців;

3) основою порядків у державі є додержання усіма людьми „Лі”, тобто церемонії, ритуалу і традицій;

4) гуманізм.

Кожен китаєць повинен дотримуватися таких правил:

1) керуватися своїм обов’язком та законами, а не власними інтересами;

2) дотримуватися „золотої середини” у поведінці;

3) виконувати «золоте правило»: не робити іншому того, чого не бажаєш собі;

4) підкорюватися волі батьків, людей, старших за віком, а також начальству.

3) Даосизм. Даосизм, як і конфуціанство, — одна з головних гілок китайської культури, поява якої припадає на VI ст. до н.е. і пов'язана з іменем легендарного мислителя Лао-цзи. Головною книгою життя Лао-цзи є "Дао де дзін" ("Книга про шляхи і доброчесності") — проповідь природності, життєвої спонтанності, тобто проповідь "цзи жань" — життя, яке не вимагає від людини жодних зусиль, а ґрунтується на власних природних ритмах. Практична реалізація "цзи жань" — це "у вей" — "недіяння". Культ природності — головна відмінність даоського вчення. Головний принцип цієї філософії — "Не нищи природного людським, натурального — штучним, не жертвуй собою заради придбання". Дао — шлях, всезагальний закон природи, початок і кінець творіння. Та джерела знань осягаються не раціонально (так робилося конфуціанством), а за допомогою прямого чуттєвого пізнання природи.

Основні ідеї даосизму:

1) жити необхідно у згоді з природою;

2) виступати проти всіх технічних нововведень;

3) „Дао” означає першопричина, закон, шлях лежить в основі світу;

4) виступав за закриту та невелику державу;

5) пропагував культ „ідеї споглядання”.

6) усі речі з’являються і змінюються завдяки власному шляху - дао;

7) у світі немає незмінних речей, і в процесі зміни вони переходять у свою протилежність;

8) виступав за повернення до традицій первинного життя.

4) Зороастризм є локально обмеженою дуалістичною релігією, в основі якої лежить уявлення про протиборство добра і зла. Зороастризм, парсизм — це давньоіранська релігія, що склалася в X—VIII ст. до н.е. і поширилася у Середній Азії. По-різному називають цю релігію: зороастризм — за іменем її легендарного засновника — пророка Зороастри або Заратустри; маздаїзмом — від імені Ахурамазди — головного божества, що уособлює світ, добро, істину, життя, і божества, що бореться з Анра-Майю — володарем пітьми, зла, брехні й смерті; релігією Авести — від назви збірника священних книг. Суть цієї релігії зводиться до переможної боротьби Ахурамазди з Анра-Майо. Зороастризму властиве вчення про страшний суд, загробне життя, кінець світу внаслідок космічної катастрофи, в якій грішники з їх покровителями загинуть, а праведники — послідовники доброго божества — з допомогою Мітри воскреснуть і очистяться вогнем. Зороастризму властивий також культ вогню. Як і будь-яка інша релігія, зороастризм переносить перемогу зла на невизначене майбутнє, а встановлення правди передбачається лише в потойбічному світі.




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.