Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

УМОВИ ВИКОНАННЯ ТА ЧУТЛИВІСТЬ АНАЛІТИЧНИХ РЕАКЦІЙ



При виконанні аналітичних реакцій в якісному ана­лізі необхідно додержуватися таких вимог:

- у ході реакцій необхідно створювати і утримувати певне значення рН розчину;

- додержуватися певної концентрації реагуючих речовин.

Однією з важливих вимог до аналітичних реакцій є їх висока чутливість. Чутливістю реакції називають найменшу кон­центрацію іонів, яку можна відкрити за даною реакцією при пев­них умовах її виконання.

Чутливість реакції характеризують такими параметрами:

- мінімальна (гранична) концентрація Смін — найменша кон­центрація іонів або речовини, при якій речовина може бути ви­значена в розчині даною аналітичною реакцією. Визначають у г/см3 (г/мл):

С мін = 1/ Vlim

 

де Vlim — об'єм розчинника, см3, який приходиться на 1 г дослі­джуваних іонів або речовини;

- граничне розведення Vlim — величина, зворотна мінімальній концентрації; — максимальний об'єм розчину, в якому однознач­но (більш ніж у 50 дослідах із 100) може бути визначений один грам цієї речовини за допомогою даної аналітичної реакції. Вира­жають в см3/г (мл/г);

- відкриваний мінімум, або межа визначення m - найменша маса речовини, яка може бути визначена за даною реакцією в мінімальному об'ємі гранично розбавленого розчину.

Ця величина дуже мала, її виражають у мікрограмах, тобто в мільйонних частинах грама. Позначають її грецькою буквою γ; 1 γ = 10-6 г.

Чутливість аналітичної реакції тим більша, чим менший від­криваний мінімум і гранична концентрація розчину, що аналізу­ють, та чим більше граничне розведення.

Чутливість аналітичної реакції залежить від умов її виконання: рН середовища, іонної сили розчину, наявності реакцій, що зава­жають, тощо.

Для експериментального визначення чутливості реакції її бага­торазово виконують, поступово зменшуючи концентрацію дослі­джуваної речовини, до одержання невідтворюваних результатів. Цю область концентрацій називають областю ненадійної концентрації. Концентрація, найближча до області ненадій­ної, але яка ще дає позитивний результат, характеризує чутливість реакції.

Для підвищення чутливості реакцій збільшують концентрацію речовини в розчині, найчастіше випаровуванням, використовують хімічно чисті реактиви, вільні від будь-яких сторонніх домішок, або попередньо виділяють чи маскують іони, що заважають.

Аналітичні реакції, які використовують у якісному аналізі, розподіляють на специфічні та селективні.

Специфічною реакцією на певні іони називають реакцію, яка дозволяє визначити ці іони в умовах досліду в присут­ності інших іонів без попереднього їх виділення. Наприклад, спе­цифічною реакцією на іони NH4+ є їх реакція з розчинами лугів при нагріванні. Амоніак, що виділяється, визначають за запахом або за зміною кольору вологого червоного лакмусового паперу:

 

NH4+ + OH- = NH3 · H2O = NH3 + H2O

 

Реакцію, яка дає аналітичний ефект у присутності обмеженого числа іонів, називають неспецифічною, або селективною.

Специфічних реакцій в якісному аналізі небагато, тому найча­стіше використовують селективні або неспецифічні реакції. Ці реакції потребують використання спеціальних методів, які дозво­ляють позбавитись впливу інших речовин, присутніх у пробі. Цього досягають розділенням системи на складові частини (найчастіше осад і розчин), щоб при цьому іони, що заважають визначенню певних іонів, знаходилися в іншій фазі. Відповідно до цього роз­різняють два методи якісного аналізу: дробний та систематичний.

У дробному аналізі склад речовини визначають специфічними в певних умовах реакціями, які дозволяють відкрити досліджувані іони в присутності інших іонів. Виконання дробного аналізу про­водять двома етапами: спочатку за допомогою різних реакцій усу­вають вплив компонентів, що заважають, а потім відкривають іони, що визначаються.

Систематичний хід аналізу полягає в тому, що складну суміш іонів спочатку розділяють за допомогою так званих групових ре­агентів на декілька окремих груп. Потім у межах кожної з цих груп виявляють окремі іони певними характерними реакціями. Розділяють іони на групи і виявляють їх у кожній групі в цілком певній послідовності. Груповий реагент на певну аналітичну гру­пу специфічно реагує з іонами цієї групи.

Групові реагенти повинні задовольняти певні вимоги:

- кількісно розділяти іони за їх аналітичними групами (за­лишкова концентрація в розчині не повинна перевищувати 10-6 моль/дм3);

- надлишок групового реагенту не повинен заважати визна­ченню іонів, що залишаються в досліджуваній пробі;

- одержаний осад повинен розчинюватися в певних реагентах для проведення подальшого аналізу.

 




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.