Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Цікавий матеріал до уроків (вірші, загадки)



Різнокольорові вірші (Вірші про мистецтво та кольори)

Барви мистецтва

 


А вічності дзвін знов лунав на світанку,

Крізь тумани століть у квітучім серпанку,

Що є на Вкраїні незмінне багатство –

Це наше барвисте народне мистецтво.

І казковим орнаментом квітне хрестик, низинка,

Білосніжним мереживом, мов паутинка.

І барвінкове суцвіття пророста в тім серпанку,

В молодій чудовій святій вишиванці.

А у розквіті барв з колоритом чудовим

Народився яскравий килим народний.

Ось, різьблена таріль, скринька та топірець –

Шкріблекові нащадки донесли до нас.

У прикрасах тонких відчувається дзвін,

У прозорих струмках відбивається він.

І нема цій красі ні межі, ані краю.

В ній священна любов в низпосланні із раю.

Хай цвіте, хай усюди примножиться рясно

Неозоре яскраве народне мистецтво.

Хай чарівність його назавжди окриляє,

Хай квітує красою народне багатство.


Л. Маляренко

Густими барвами земними

Він застеляє полотно,

І чим рясніш воно цвістиме,

Тим довше житиме воно.

М. Рильський «Художник».

 

Є незвичайна країна у світі,
Де мешкають поруч дорослі і діти,
Де має здійснитись таємне бажання,
І зветься країна ця –
Малювання.
Ти пензлі візьмеш, олівці і гуаш –
І вийде у тебе чудовий пейзаж.
Ти поряд слона намалюєш себе, –
Бо в малюванні можливе усе!

 

Є різні кольори на цьому світі,

Є колір жаху, колір заздрості, нудьги.

Є ніжні кольори, як світлий вітер,

Є колір волі й висоти.

Є колір і кохання, і турботи,

І сонця, і повітря, і землі,

У всього колір свій…

 

Без слів не можна вірша написати,

Без нот не можна музики заграти,

А у художника своя є мова –

Це мова фарб, це гама кольорова.

Живе своїм життям картина в рамі.

Сумує мовчки, мовчки веселиться.

Художника невтомними руками,

Його душею створена жар-птиця.

Нам треба тільки добре придивитись,

Нам треба його задум розпізнати:

Чим захотів художник поділитись

І що хотів нам мовчки розказати.

 

Це червоний, жар неначе.

Це оранжевий, гарячий.

Жовтий, як пшениця в полі.

Мов трава, зелений колір.

Голубий, як у краплині.

А наступний колір – синій.

Синій колір, ніби річка,

Фіолетовий, як нічка.

Скільки всього кольорів?

ВЕСЕЛОЧКА


Я барвиста веселочка,
маю сім кольорів,
засвітилась над селами,
над лісами вгорі.
Житу жовтого кольору
подарую в жнива,
соковито-зеленого
буде мати-трава.
А ясного блакитного
небу дам назавжди,
світанкового синього залишу для води.
Непомітно погаснувши,
упаду між дубів...
Так ніколи нічого я не лишаю собі.

Андрій М'ястківський

РАЙДУГА

 


Скільки барв на ній. Овва!..
Хто це диво збудував?!
Хмари – сірі муляри
Гори цегли нанесли.

Дощик змурував дугою
Міст прозорий над рікою.

Сонце весело сяйнуло
Фарби в відра зачерпнуло.

Водить сонце над рікою
Пензлем – променем-рукою.

Сонце фарб не шкодувало
Кольори все розсипало:
І червоний, аж вогнистий,
І жовтаво-золотистий,
І зелений, й голубий
Долучало до дуги.

Тільки вітер – ой, же хитрий!
Язиком лизнув – все витер!


Нузет Умеров, переклад Данила Кононенко

ЯКОГО КОЛЬОРУ СНІГ?

 

Білий-білий первосніг на поля й на луки ліг.

А в садку глибокий, красень синьоокий.

На березі ще й сосні – бірюзовий. Так чи ні?

Жовто-золотавим припушило трави.

А під вечір на шибках сніг рожевий, наче птах...

Мов казкова птиця, та, що тільки сниться.

Віталій Конопелець

ЗАГАДКИ


Понад річкою місток
Виріс із семи стрічок.
Та по ньому не піду,
Бо ще в воду упаду.
(Веселка)
Хтось у лузі біля річки
Загубив барвисті стрічки.
Дощик вгледів, підібрав,
Небеса підперезав.
(Веселка)


* * *


В небо дощиком занесло
Різнобарвне перевесло.
(Веселка)


Після дощику у небі
Висів-висів та і зник.
Що воно — вгадати треба!
(Веселка)


* * *


Тільки дощик прошумів
За лужком, за лісом,
Хтось у небі рушничок
Вишитий повісив.
Хто вгадає з діточок,
Що воно за рушничок?
(Веселка)
Шовком вишитий рушник
Я негарно написала,
А вона усе злизала.
Олівців моїх сусідка,
Ця вертлява-буквоїдка.
(Гумка)


* * *


Дерев’яний та довгенький,
хвостик в нього є маленький.
Як у фарби хвіст мочає —
все довкола розцвітає.

(Пензлик)

Вони всі друг другу раді,

Люблять разом працювати.

Роблять світ картин цікавим

І малюнок твій яскравим.

(Олівці, фарби)


* * *


Хутко стрибне на папір,
І, хоч вір, а хоч не вір,
Враз напише нове слово.
Ось і речення готове.
Вправно пише у руці,
Бачать всі старання ці.

 

(Ручка)

 

 

Дерев'яний
Та довгенький,
Маю носик я
Гостренький.
На білому
Слід лишаю
І всіх діток
Потішаю.
(Олівець)

 


* * *


У носатого Івана
Одежина дерев'яна.
Він у чистім полі ходить
І по ньому носом водить.
Нестрижений, нечесаний,
Гострим ножем затесаний.

 

(Олівець)

Я, не шкодуючи себе,
Служити ладен вам щодня.
Червоне, жовте, голубе
Носити можу я вбрання.
З братами я в коробці сплю.
Тож розбудіть хутчіш мене!
Бо дуже, діти, вас люблю,
Хоч серце в мене й кам'яне!
(Олівець)


* * *


Що то за голова,
Що лиш зуби й борода?
(Часник)


Печуть мене, смажать і варять,
Їдять мене і дуже хвалять.
(Картопля)



 

* * *


Сидить Марушка в семи кожушках.
Хто її роздягає, той сльози проливає.
(Цибуля)


* * *

 


Довгий, зелений,
Добрий і солоний,
Добрий і сирий.
Хто він такий?
(Огірок)

Зеленіти навесні.
Чим же я — не молодець?
Маю диво-корінець,
Все про нього дбаю,
Цукор відкладаю.
(Буряк)


* * *


Некрасива, шишкувата,
Як прийде на стіл вона,
Скажуть весело хлоп'ята:
– Ну й розсипчаста, смачна!
(Картопля)
Без рук, без ніг,
А в'ється, як батіг.
(Квасоля)


* * *

 


Хто хустиночку свою
Влітку покриває?
І по двадцять хустин
На голівці має?
(Капуста)

На городі в нас грядки,
На грядках – рясні листки:
Там зростають малюки,
Зелененькі …
(Огірки)


* * *

 


Кажуть, щоб хвороб не знати,
Треба всім мене вживати.
Може, ви мене й з’їсте,
Тільки сльози проллєте.
(Цибуля)

 

На городі виріс дужий,
Круглий, жовтий і байдужий
До червоних помідорів,
До капусти і квасолі.
Хто цей гордий карапуз?
Здогадалися?...


* * *




©2015 studenchik.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.